ЗМІ

Художня література

---

Могамед Мбуґар Сарр «Найпотаємніший спогад людський»

«ВИДАВНИЦТВО АНЕТТИ АНТОНЕНКО»

Переклад із фр. І. Рябчія

У 2021 році за роман «Найпотаємніший спогад людський» французький письменник сенегальського походження Могамед Мбуґар Сарр отримав Гонкурівську премію. Але характеризує цей твір геть інше. А саме емоції, які отримуєш від прочитання роману. Їх можна порівняти як із несвідомою радістю, коли бачиш щось непохитно довершене, наприклад, глибину зоряного неба, так й із щирим захватом, коли осягаєш красу людського розуму, здатного на створення власних світів. Розповідь про цю книжку не можливо помістити в півтори тисячі знаків, бо, як казала одна з її героїнь, «великий твір завжди ні про що й водночас – про все». Якщо ж коротко, то «Найпотаємніший спогад людський» – історія про письменника-початківця Дьєґана.

Він одержимо шукає Т.Ш. Елімана, автора книжки «Лабіринт жорстокості», що вийшла 1938 року, яку вважає шедевром, а тому прагне знайомства з її автором чи хоча б віднайдення ще одного його твору. Роман Сарра є дивовижним плетивом сюжетних ліній про африканських пророків і революціонерів, європейських літературних критиків і видавців, про війни – між країнами та членами родин. Разом вони утворюють оповідь в оповіді про Т.Ш. Елімана – прозаїка, який випередив свій час, але не отримав схвалення.

Урешті він покинув писати, щоб досягти абсолюту – убити власну пам’ять. Дьєґан та Еліман йдуть одне до одного, вступають у діалог, конкурують, міняються ролями мисливця та здобичі. Усе заради того, щоб Дьєґан пройшов ініціацію, перетворившись із залюбленого у власні нереалізовані фантазії графомана на особистість, яка розуміє важкість вибору: писати чи не писати, а самітник Еліман отримав можливість повернутись до творчості.

Роман Сарра – це література як мистецтво, а не ремесло. Радісно за тих, у кого знайомство з твором іще попереду.

The Villadge, Анастасія Герасімова, 06.12.2022