Ліцензії

Російський сюжет

Eugenia Kononenko, who is considered in Ukraine one of the best masters of stories and novels, — this time is the author of a novel, which is, however, wrote with elegance and succinctness of small genres. 
Why is this Ukrainian novel named «The Russian Story?» The fact is that we consider here a kind of remix of a novel in verse by Olexander Pushkin «Eugene Onegin», based on the realities of modern Ukraine. Actually, the time in which the events of the novel are unfolding are present days starting from the crisis 90ties. The protagonist of the novel, named like the Pushkin’s hero — Eugene, grew up in a family of Kyiv intelligentsia, and is the bearer of a double identity. Like most young intellectuals, after the collapse of the Soviet Union, he finds himself in certain vacuum: no work, broken plans, unfulfilled dreams, unsettled house-hold. In this state, he does an «Onegin-like» deed: he moves to a village. And there he meets two sisters who are somewhat similar to Pushkin’s Tatyana and Olga, and there even something similar to a duel between the beautiful sister’s fiance and him takes place. The relationship between Eugene and the younger sister, who fell in love with him in a child-like genuine manner, is developing in such a way that he not quite delicately, though not inten-tionally offends the in-love girl by his arro-gant attitude and ignorance, and thus rejects her love. 
Then life of the main character throws him to the United States, where he more or less settles his life, gets married and ... one day meets that same in-love with him girl from the village. However, she is not a funny provincial anymore, but a successful business woman. The fact that Eugene has once ignored her love, rejected her feelings, spurred her to be-come well-educated, and being hard-working, gained her present high status. And Eugene, having met her now, falls in love. 
But this time it is her turn to reject his love... 
The text is written with slight irony, events are unfolding on the background of the current for Ukraine realities: bilingualism, emigration, crisis in the country, search for identity.

Детальніше

Eugenia Kononenko, who is considered in Ukraine one of the best masters of stories and novels, — this time is the author of a novel, which is, however, wrote with elegance and succinctness of small genres. 
Why is this Ukrainian novel named «The Russian Story?» The fact is that we consider here a kind of remix of a novel in verse by Olexander Pushkin «Eugene Onegin», based on the realities of modern Ukraine. Actually, the time in which the events of the novel are unfolding are present days starting from the crisis 90ties. The protagonist of the novel, named like the Pushkin’s hero — Eugene, grew up in a family of Kyiv intelligentsia, and is the bearer of a double identity. Like most young intellectuals, after the collapse of the Soviet Union, he finds himself in certain vacuum: no work, broken plans, unfulfilled dreams, unsettled house-hold. In this state, he does an «Onegin-like» deed: he moves to a village. And there he meets two sisters who are somewhat similar to Pushkin’s Tatyana and Olga, and there even something similar to a duel between the beautiful sister’s fiance and him takes place. The relationship between Eugene and the younger sister, who fell in love with him in a child-like genuine manner, is developing in such a way that he not quite delicately, though not inten-tionally offends the in-love girl by his arro-gant attitude and ignorance, and thus rejects her love. 
Then life of the main character throws him to the United States, where he more or less settles his life, gets married and ... one day meets that same in-love with him girl from the village. However, she is not a funny provincial anymore, but a successful business woman. The fact that Eugene has once ignored her love, rejected her feelings, spurred her to be-come well-educated, and being hard-working, gained her present high status. And Eugene, having met her now, falls in love. 
But this time it is her turn to reject his love... 
The text is written with slight irony, events are unfolding on the background of the current for Ukraine realities: bilingualism, emigration, crisis in the country, search for identity.

Детальніше

Миротворець

Լ յուբ կո  Դե րե շի այս գրքում զե տեղ ված ե րեք վիպակնե-րը՝ «Ս տե ֆան Լ յան գեի տա րօ րի նակ պատ մությու-նը», « Սուրբ Ք րիս տա փոր, ա ղո թի՛ր  մեզ հա մար» և « Խա ղաղա րա րը», հասնում են մի կետի, ո րից անդին դի-մագ ծե րով ան վեր ջութ յա նը նման վող դա տար կությունն է: Այն, ինչ ա րարչ ա գործ վել է, ա պա գա չունի: Եվ ե թե փոր ձում ես մտնել դրա մեջ՝ պատ մությ ու նը ա վարտ-վում է: Այ նու հան դերձ, վե րա դար ձի հնա րա վո րութ յու-նից պի տի օգտ վել: 
Այս գիր քը գա լիս է մեզ պատ մե լու հենց այդ վե րա դար-ձի ա ռաս պե լը:

Детальніше

Кінопроект "Намір!"став переможцем у пітчінгу Державного агентства України з питань кіно.
Кінопроект короткометражного ігрового фільму "Намір!" (компанія "ВАВІЛОН") за однойменним романом відомого українського письменника Любка Дереша ("Видавництво Анетти Антоненко") зайняв перше місце, набравши найбільшу кількість балів серед учасників у своїй конкурсній категорії у Восьмому конкурсному відборі кінопроектів ДержКіно.

 

Кінострічка "Намір!" - це психологічна драма, що розповідає захопливу історію молодого хлопця з феноменальною пам’яттю.  Зйомки фільму проходитимуть у Львові. Режисером кінопроекту  виступає Анна Смолій. Автор сценарію Оксана Олійник. Продюсери фільму – Андрій Різоль, Вероніка Крижна. 
 

Детальніше

Останнє бажання

 Syn sovětského spisovatele obdrží rukopis posledního otcova díla. V něm Ivan Ivak líčí vlastní tvůrčí dráhu i události, které jí předcházely: zážitky dospívajícího chlapce z chudé kyjevské čtvrti po příchodu Němců i svou následující profesi popravčího v sovětských orgánech. Ivak ke konci 40. let pracoval jako vykonavatel trestu smrti a teprve setkání s nadpřirozeným jevem, o němž nesměl celý život hovořit, ho přimělo vykročit zcela jiným směrem... Román současné ukrajinské autorky Jevhenije Kononenko Katovo poslední přání vypráví autobiografii starého spisovatele, ale sleduje i reakce potomků na otcovo doznání. Na pozadí příběhu jedné rodiny jsou v knize vylíčeny moderní dějiny Kyjeva, „Města pochmurných domů" – zásadní historické zvraty i životy obyčejných lidí.

Jevhenija Kononenko (* 1959 v Kyjevě) – ukrajinská spisovatelka a překladatelka. Vystudovala matematickou fakultu Ševčenkovy univerzity a francouzskou filologii. Pracovala jako badatelka Ukrajinského centra kulturních studií. Do ukrajinské literatury se uvedla nejprve jako překladatelka z francouzštiny a angličtiny. Je autorkou několika románů (Imitacija, 2001; ZRADA made in Ukraine, 2002, Žertva zabutoho majstra, 2007, Nostalhija, 2013), ale i řady kratších próz – vyšlo již několik sbírek povídek a novel, naposledy Prazka chimera (2019) s titulní povídkou o Praze. Nejedno její dílo bylo oceněno literární cenou. Styl spisovatelky je čtivý, s náznaky ironie, vyznačuje se jemnou propracovanou psychologizací, často s detektivními náměty. Ve svém díle Jevhenija Kononenko popisuje rodné město, jeho nepřikrášlenou podobu i neznámá zákoutí, která postupně mizí...

Z ukrajinštiny přeložila Jiřína Dvořáková.

164 str

Детальніше

 

Ivan Ivak, a Ukrainian Soviet writer with a dark past, has written many books, which no one reads. And his wife, and children, especially son Valery, treated his works with the deserved contempt, though they lived in the Soviet Union on his royalties very well.

The soviet times have gone. A completely different life has started, in particular literature life. Ivan Ivak is seriously ill, asphyxia attacks torment him, but he will not be able to die until he writes an honest autobiography. And, although a Soviet writer, and moreover the former NKVD employee it is not very easy to write such one, he still has managed to do it. Ivak has honestly according to his capacities remembered different people from his past, whose role, positive or negative, was decisive on his life path. He died the last year before the Internet era, having created probably the last manuscript novel in the literature of the twentieth century.

The manuscript disappeared for several years. Apparently it was not yet the time to read it. But after a dozen and a half years, in the day of the developed Internet and social networks, Valerii Ivak, the son of the writer, was returned the notebook with a puppy on the cover. The first story by Ivan Ivak, written on the verge of the 40's and 50's, was called “Puppy”. It is in this story the writer-beginner allegorically tried to share his terrible experience as the death penalties executioner in the cellars of the NKVD. Did he write, or at least tried to write honest works? Or did he err, tempted by the generous rewards for the mindless ideologically correct scribbling?

“Last Desire” was read first by the son, and then by the daughter of the writer. Children compare their personal memories with the memories of his father.

Is it necessary and is it possible to solve all the mysteries of the past? At least, it is worth striving for. Because only conscious knowledge gives the freedom without which no birth of a conscious person of future, who is the owner of his own fate under any circumstances, is possible.

Детальніше

Віолета

Віолета дель Вальє народилася 1920 морового року, у час, коли інфлюенца й війна, а потім велика депресія назавжди змінили людське життя навколо й далеко за межами її рідної країни. Тоді багатодітна родина змушена була покинути звичний просторий «дім з камеліями» і шукати прихистку в сільській глушині, в магічній красі дикої природи і забутих звичаїв добрих і щирих людей, які назавжди змінили і їх, і їхні уявлення про світ.

Новий роман Ісабель Альєнде – прониклива подорож у найнесподіваніші закапелки земної кулі та людської душі, епічна оповідь для поціновувачів неймовірних історій життя, з яких можна створити не кілька оповідань, а великий роман, на кшталт уже екранізованого шедевру письменниці – «Дім духів». Інша річ, що в цій історії однієї родини, попри всі потрясіння ХХ століття, які випали на їх долю, попри пристрасність і вир невимовних емоцій, таки відчутно менше магічного, та значно більше реалізму і гумору.

«Любий Камільо, ти є хранителем моїх листів, в яких записано усе моє життя. Та обіцяй мені одне: по моїй смерті ти їх спалиш, бо вони сентиментальні й часто злостиві. Цей короткий виклад замінить ту непомірну кореспонденцію», - таким є заповіт Віолети, головної героїні однойменного роману Ісабель Альєнде, жінки незламної, розумної, наділеною добрим гумором і невичерпною вітальністю. Цей «короткий виклад» насправді є родинною сагою, що перегукується з іншим романом Альєнде – епічним «Домом духів».

Ісабель Альєнде не раз казала, що пише з пам’яті; і справді: велике епічне полотно, яким є її останній роман, несе на собі виразний автобіографічний відбиток його авторки – задушливий, хоча позірно благополучний, перший шлюб Віолети, порятунком від якого стало несподіване і пристрасне кохання, смерть доньки, травма вигнання, умиротворене кохання на схилку літ…

Детальніше