ЗМІ

Як крутити роман зі своєю країною? Як пояснювати перехожим, що говорити з Кобилячою Головою в реальному житті не божевільніше, ніж у казці? Як зібрати докупи історії свого роду, свого району, міста, дому і принагідно не перетворити все накопичене на висушений і непридатний для життя матеріал колекції. Про це міркує нова українська проза. Міркує, не впадаючи в показовий інтелектуалізм, а навчившись нарешті просто розповідати цікаві, смішні й драматичні історії. Інколи не без моралі наприкінці, яка подається прямо, як у байках, а інколи – просто залишаючи осад у читацьких думках.

Євгенія Кононенко. Слово свого роду

Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2019. — 144 с.

Збірка есеїв Євгені Кононенко подає роздуми над приватною міфологією. У її центрі – травматична міфологема Великої Матері й рятівний образ Перелесник (може, не стільки чоловіка, скільки натхненника й уособлення улюбленої роботи).

Міфологема Великої Матері тягне за собою роздуми про мову й родинний спадок, які все визначають. І в «Слові свого роду» показано спробу позбутися материного спадку – сховатися від неї в іншій мові, втекти в українську з російської, яка цілком і повністю контролювалася її мамою. Це спроба знайти себе – знайти передовсім у мовній системі. Щось схоже відбувається і з родиною. Мати демонізувала свекруху-єврейку, яка начебто була причиною всіх її нещасть.

Що ж стосується іншого полюса цієї книжки – то це образ чоловіка. І мова не про чоловіка як сексуальний об’єкт, потенційний батько чи моногамний партнер. Важливим є демонічний натхненник або ж креативне божество. Адже з-поміж усіх роздумів про чоловіків Кононенко постійно повертається до образу Перелесника. Не до сексуального й власницько-моногамного типу стосунків, а до чогось піднесеного. І певно найкращий приклад таких стосунків показано вже в початковому есеї «Перекладачі та автори, тексти та conтексти». В ньому розповідається про суть стосунків між автором, перекладачкою й авторовою дружиною. Де видно, як творчий зв’язок між чоловіком і жінкою може впливати на зв’язок цього самого чоловіка з іншою жінкою. І навпаки, як в іншій ситуації ревнощі у шлюбному зв’язку руйнували зв’язок творчий. Тож проблема стосунків Килиною з Мавки (земного з орфічним) постає в цій збірці есеїв ключовою.

Читомо, Тетяна Петренко, 06.05.2019