ЗМІ

Фото надані прес-службою ГО «Форум видавців»

28 січня відбулась перша публічна дискусія у рамках проекту «Культура vs. Пропаганда», створеного спільно ГО «Форум видавців» та БФ «Фундація Дарини Жолдак». Її учасниками стали письменники Ірена Карпа, Любко Дереш. Модерувала зустріч Лариса Денисенко. На першому заході проекту була присутня і Олександра Коваль, засновник і керівник ГО «Форум видавців». Cultprostir пропонує тим, хто не чув і не бачив, прочитати найцікавіші висловлювання вечора.

 

Любко Дереш: «Ідеологія та пропаганда бувають різного рівню, мають різну структуру. Найчастіше буває так, що тобі здається, ніби ти пробиваєш головою стінку камери, у якій знаходишся (як у Станіслава Єжи Лєца), але опиняєшся у сусідній камері. Тобто ти виходиш за рамки якоїсь однієї ідеології, пропаганди, раптом потрапляючи у більш широку камеру. І тобі потрібен час, щоб відрефлексувати, зрозуміти, що це теж не є твоє, щось привнесене ззовні».

 

 

Ірена Карпа: «Якщо розібратися у тому, що робить пропагандист та митець, автор, якщо, звичайно, він знаходиться за межами мейнстріму, то пропаганда, все-таки, апелює до масової свідомості, архетипів, до якихось таких речей, на які можна тиснути. Письменник пише для окремої людини – для кожного «я». Коли ти чуєш слово «пропаганда», то асоціація лише одна – це розрахунок на лоха, на когось абсолютно масового, для людини, що не звикла займатись просвітництвом самої себе, не хоче розібратися у меседжах, які несе пропаганда. Завжди можна маніпулювати сенсом. Зараз, наприклад, є пропаганда свободи вибору, яку цивілізований світ протиставляє ідеології напівтоталітарних країн. Але багато людей можуть потрактувати собі це як безкарність, наприклад. Навіть коли ми пропагує захищати Батьківщину за цим стоїть те, що ти закликаєш людей помирати, калічитись. Тобто, ти даєш їм певний сенс, але якщо спустити до кожної індивідуальної людини, то пропаганда не може бути однозначно хорошою, терапевтичною».

 

 

Любко Дереш: «Нещодавно я розмовляв з київським критиком Костьою Дорошенком, він дуже чітко, для мене, визначив, що таке пропаганда. Пропаганда – це коли певну складну проблему зводять до рівня чорно-білої картинки, коли усуваються напівтони, меседж робиться дуже простим так, щоб його можна було сприйняти на рівні емоцій. І коли ти сприймаєш його виключно на рівні емоцій, то перестаєш включати свої мізки, відповідно, тобою стає зовсім легко маніпулювати. Просто тобі даються сигнали. В цьому плані пропаганда має для мене негативне значення, бо вона звертається до твоєї тваринної частини. В мені є ця тваринна частина, не заперечую. Але я себе комфортно почуваю, коли мене ототожнюють не з нею, а з тою вищою моєю частиною. Контрпропаганда, просвітництво, реклама – якщо все це звертається до свідомого, а не підсвідомого, як каже Ірена, тоді, принаймні, в цьому є якась повага, тоді можна розмовляти на рівних, а не захищатися».

 

Ірена Карпа: «Протиставляти пропаганді треба лише правду. Те, що каже Любко, воно все правильно, по-буддійськи. Але в тій гострій ситуації, що зараз склалась, можливо і треба подавати людям оте чорне і біле. Пропаганда пропагандою, але ми стільки років «хавали» те, що ми миролюбні. Зі школи нам розповідають про Чіпку, про одвічну скорботу, про трагічні сторінки історії… Про це треба пам’ятати, але неможна виховувати дітей в постійній жертовній міфології».

 

 

Любко Дереш: «Коли ворог приходить до тебе, треба давати йому відсіч. Це обов’язок, але не варто забувати, що є додаткові сфери, в які Україна теж включена. Ці широкі контексти дуже сильно зв’язують і в економічному, і в культурному сенсі. Тому ми мусимо робити те, що мусимо. Але ще й докопуватися до правди. Там де вона є, вже немає ні ворогів, ні друзів, є лише правда».

 

Ірена Карпа: «У мене є одна презумпція – при владі мудаки. Люди помінялися, але система лишились та сама, багато хто працював при старому режимі. Вам не спадає на думку, чому досі ніхто не вимагає видати нам Януковича? В будь-якому випадку, треба завжди все піддавати сумніву. Єдина річ, яка тримає владу у страху перед нами як суспільством, це те, що ми дійсно навчились мішати коктейлі Молотова, підпалювати бочки, добре кидати бруківку. Вони повинні пам’ятати про те, що ця загроза над ними є. Тому я завжди за критичний аналіз та активні дії».

 

 

Любко Дереш: «Чи повинен письменник включатися в політику? Яка його роль у суспільстві? Мій погляд на це не є таким, що треба відмовитись від будь-якої діяльності. Для того, щоб розуміти, в чому твоє благо, в чому твоя користь, твій сенс діяльності, що справді принесе добро, якими повинні бути дії, щоб вони не привели до стану ще більшої фрустрації, особисто мені необхідно відбудовуватись від загального сенсу існування. З цього витікає моє розуміння того, що частина людей займається волонтерською діяльність, включається в активізм, але попри все великим заднім планом повинна йти тема того, що в суспільстві має культивуватися ідея самопізнання, розуміння себе, ідея подолання тих себе, яких ми маємо зараз».   

CULTProstir.UA, Анастасія Герасимова, 28.01.2015