Форум видавців №24: замість точок творення – відстоювання території свободи
Читомо, 20.09.2017У Театрі імені Леся Курбаса відбулися направду екзотичні читання індійської поетеси Рошель Поткар.Авторка з Бомбею зізналася, що побувала в багатьох країнах, і ніколи не думала, що відвідає Україну, тому всі індійські письменники зараз їй дуже заздрять.
Найперший вірш, який прочитала Рошель, був написаний у стилі японського хайбун (жанр японської літератури, що виник у ХVIII ст., своєрідна коротка передмова, що вводить у контекст вірша хайкай, Мацуо Башьо перетворив ці пояснення до власних хайку у поезію). Але також вона має у своєму активі хайку, пише вільні вірші. Авторка починала свою творчість з оповіданнь, а потім освоїла й інші форми.
Читайте також: Вішліст: Найбажаніші дитячі й підліткові книжки до Форуму видавців
«Першочерговою має бути ідея і вона сама має вирішувати, у яке тіло їй перевтілюватись, у яку форму увійти. І найбільш правильний спосіб ― дозволити віршеві витікати з тебе, він сам знайде притаманну йому форму. Та багато віршів залишаються ненародженими, бо ідея є, але форма ніяк не знаходиться», - розповіла авторка.
Чекали й на презентацію роману Любка Дереша «Спустошення», який вже добре відомий користувачам соціальних мереж переважно своїми описами еротичних сцен, що швидко перетворилися на меми.
На презентації автор переконував публіку, що книжка не є автобіографічною. Хоча він, як і головний герой, був розлучений, довго шукав себе і всього на рік молодший за свого персонажа. На всі ці збіги Дереш хіба усміхається і відправляє людей шукати відповіді у романі, завчасно попередивши, що їх там немає: «Головний герой цієї книжки переживає те, що можна назвати кризою середнього віку. Я спитав у своєї дружини, що таке криза середнього віку. А вона відповіла: ти щасливий, якщо вже три роки її в себе не помічаєш. Провідною лінією роману є дорослішання. У день свого 34-річчя герой згадує, як минули тридцять три роки його життя. Коли тобі виповнюється тридцять три, ти знаходиш своїх 12 апостолів, свій хрест і йдеш на свою Голгофу. Для кожного чоловіка це переломний вік. Головний герой нічого такого не відчув… Він десь загубив свій найкращий сюжет. Він загубився між тими сюжетами. Я намагався не писати нічого від себе. Дивно чути це від людини, яка написала книжку. Але я вірю, що книги пишуться самі. А літератори мають просто допомогти кожній самій історії себе розказати».
