Еротиці у наській літературі завжди підшукували заміну. Причому це були не сором’язливі евфемізми та метафори, а відверте висловлювання на "злобу для". Тобто абсурд впереміш з чорним гумором у вигляді памфлетів і фейлетонів відміняли будь-яку "еротику" як жанр. Варто було сказати, що "щастя приходить до нас, як у бабську зону – покришене", і уява домальовувала "порнографічну" історію малоросійської культури не згірш за Мазоха і Сада. У книжках цього огляду – всього потроху з тих цнотливих часів, а вже новітні "еротичні" зразки доповнюють жанрову картину.
Юрій Ярема. Тепло його долонь. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
"Тепло його картин" – такою зазвичай буває безпрограшна назва до статті про будь-якого художника. Аж тут раптом "долоні" замість "картин", але усмішка ще не сповзає з уст читача, бо про "його долоні" може написати дівчина, чи не так? На жаль, ні. Точніше, жалю через вихід друком роману Юрія Яреми – жодного, оскільки переборює цікавість і "заборонена любов" не так до волохатого ближнього, як до того, що обіцяє нам автор. А саме – "розрити ще невідому "копальню" – квір-літературу, донести до читача та суспільства правду про жорстокі реалії сучасного пострадянського мислення та висвітлити відсутність різниці між двома світами – "straight" і "gay". Хай там як, але цікавості не позичати також юним героям роману з такими старорежимними іменами Остап і Рома, що аж не цікаво розкривати "копальню", аби зрозуміти, яка між ними "різниця", і хто до якого світу належить. Тішить, однак, що модус розмов між ними так само старий як світ: "- Ти чув, що Олег покинув свого "купідона"? – зненацька спитав Рома. – Отакої! Що ж трапилося? – Кажуть, ніби Назар поцілував його на роботі, коли заносив коханому обід. Поцілунок побачив шеф. І пішло-поїхало. Всі швидко про все дізналися, завелися плітки. Та й стрьомно у нас проявляти свої почуття – потім на вулиці зловлять і зуби будеш збирати, – хлопець важко зітхнув – Бодай тим пліткарям! Невже через них тепер розлучаються?! – зирнув здивовано Остап".
