«Ти увійшов у мене, наче спис»: топ-5 українських еротичних книжок
Справжньої еротики нині в літературі малувато, і на це нема ради, окрім як передруковувати стару добру класику початку 1990-х. В якій, згадаймо, Винничук і Позаяк, Покальчук і Забужко, Подерв’янський і Андрухович з єдиною на той час негритянкою в душі гуртожитку. Сьогодні ця дражлива тема, освячена ще Котляревським, не витримує жанрового тиску, або виступаючи на актуальний захист меншин, або цілком архаїчно плентаючись у борозні класичного стилю. Аж ніяк її, ясний май, не псуючи, але й орючи не так глибоко, як того хотілося б нашій вічно юній Пані Літературі.
Юрій Ярема. Тепло його долонь. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко
ВСВІТІ, Ігор Бондар-Терещенко, 29.12.2016
«Тепло його картин» – такою зазвичай буває безпрограшна назва до статті про будь-якого художника. Аж тут раптом «долоні» замість «картин», але усмішка ще не сповзає з уст читача, бо про «його долоні» може написати дівчина, чи не так? На жаль, ні. Точніше, жалю через вихід друком роману Юрія Яреми – жодного, оскільки переборює цікавість і «заборонена любов» не так до волохатого ближнього, як до того, що обіцяє нам автор. А саме – «розрити ще невідому «копальню» – квір-літературу, донести до читача та суспільства правду про жорстокі реалії сучасного пострадянського мислення та висвітлити відсутність різниці між двома світами – «straight» і «gay». Хай там як, але цікавості не позичати також юним героям роману з такими старорежимними іменами Остап і Рома, що аж не цікаво розкривати «копальню», аби зрозуміти, яка між ними «різниця», і хто до якого світу належить. Тішить, однак, що модус розмов між ними так само старий як світ (тобто давно відомий нам з не менш «первісного» твору про цей самий квір, от лишень перекладний, з братської гей-культури, а саме – «Хтивня» Міхала Вітковського (Нора-Друк, 2006): «- Ти чув, що Олег покинув свого «купідона»? – зненацька спитав Рома. – Отакої! Що ж трапилося? – Кажуть, ніби Назар поцілував його на роботі, коли заносив коханому обід. Поцілунок побачив шеф. І пішло-поїхало. Всі швидко про все дізналися, завелися плітки. Та й стрьомно у нас проявляти свої почуття – потім на вулиці зловлять і зуби будеш збирати, – хлопець важко зітхнув – Бодай тим пліткарям! Невже через них тепер розлучаються?! – зирнув здивовано Остап».
