ЗМІ

Паоло Россі. Їсти. Потреба, бажання, одержимість. - Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018

Фото: @Ніка-Центр

Буденні жарти, анекдоти та кепкування з проблеми «їжі», як вважає автор цієї книжки, дійшовши з давніх часів аж до нашого техногенного сьогодення, недаремно присутні і в розмовах, лексиконі та загалом спілкуванні. Постійне та невпинне вживання метафор, пов’язаних із їжею, приховують у собі закоренілі бажання та глибокі емоції, які ми переносимо у майбутнє. З чого складається цей епос про їжу, яка давно вже перейшла до категорії соціальних маркерів – «їсти очима», «гризти лікті», «культурний голод»? Автор пропонує власну історію ідей, протягом якої нам розкажуть як про приємні, так і жахливі випадки в культурі цивілізацій. Від казкових людожерів і вампірів до цілком реалістичних серійних вбивць і сьогоднішньої пропаганди культу тіла – саме у такий спосіб розвивається в книзі думка про метафору «їжі» та її реалізацію в житті багатьох поколінь споживачів. Зокрема, зазираючи у майбутнє і згадуючи хвороби, якими «славилися» попередні часи – туберкульоз, сифіліс, епілепсія – а також згадуючи рак і СНІД, автор наводить приклад більш «сучасного» захворювання. «У період від кінця минулого століття і до початку третього тисячоліття, - нагадує він, - анорексія ввійшла до медичних посібників і наукових досліджень психічних розладів і для багатьох людей стала насправді серйозною проблемою». Таким чином, мультиплікаційний жарт про те, що «краще бути голодним, аби тільки модним», стає на диво актуальним.

НВ Style, Ігор Бондар-Терешенко, 02.02.2019