ЗМІ

Разом із різноманітними збірками кулінарних рецептів на українському книжковому ринку з’являються видання, що пропонують осмислювати процеси споживання. Зокрема італійський філософ Паоло Россі пропонує поглянути на різноманітні культурні феномени, пов’язані з їжею у своїй книзі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість». Один із цікавих моментів цього видання – це роздуми про культ, пов’язаний із відмовою від їжі. З одного боку, нам добре відома традиція релігійного постування. З іншого боку, ми знаємо про анорексію та людей, яким ненависна думка по їжу та грами зайвої ваги на своєму тілі. Ці два феномени насправді мають багато спільного. Відмова від їжі в них стає культовою дією. Тільки якщо у давнину страждання було швидше нормою, а не патологією, і добровільні страждання були дивною дією, то сьогодні, у частині світу, переповненій їжею, відмова від неї набуває геть іншого значення. Інший культурний феномен, пов’язані із їжею, це канібалізм. Попри те, що канібали, на нашу думку, були будь-де, але не в Європі, Паоло Россі подає багато літературних прикладів європейського канібалізму, зокрема фрагменти з відомого «Декамерону» Джованні Боккаччо. Деяким із персонажів цих новел подавали зготовані серця їхніх коханих, які ті з’їдали. А ще в історії західної культури неодноразово трапляється натовп, що роздирає і з’їдає тіло певної людини – з любові чи ненависті. Тож питання, хто тут культурна людина, а хто варвар, варто було б переосмислити. Звісно, філософ не оминає увагою і захоплення сучасного світу натуральним харчуванням. Твердження, що в давнину люди харчувалися природніше, а отже, краще – не зовсім точне. Підробка харчових продуктів була поширеною практикою. Паоло Россі пропонує згадати, що були часи, коли в мелений перець додавали пил, у борошно – гіпсовий порошок, а у хліб – перемелені кістки. Та і сир, який не містить ані краплі молока, вигадали в часи, далекі від сьогодення. Тож про ці та інші аспекти культури споживання та філософії їж можна прочитати у книзі Паоло Россі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», яку переклали у «Видавництві Анетти Антоненко». А тим читачам, яким буде мало філософських роздумів про їжу, також варто звернути увагу на іншу книжку цього видавництва, «Смаки раю», у якій розглядається історія прянощів, наркотичних речовин, а також чаю і кави.

СЛУХАТИ

Громадське радіо, Тетяна Петренко, 23.08.2018