ЗМІ

Невдовзі розпочнеться одна з найважливіших подій у видавничому та літературному світі. Зазвичай відбудуться зустрічі з авторами і круглі столи, вийдуть друком ті гучні, поважні та важливі книжки, які готувалися саме під цей ярмарок. Про все це, безперечно, ще не раз писатиметься, але вже зараз варто згадати про найцікавіше з того, і не лише.

Паоло Россі. Їсти. Потреба, бажання, одержимість. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018

Буденні жарти, анекдоти та кепкування з проблеми "їжі", як вважає автор цієї книжки, дійшовши з давніх часів аж до нашого техногенного сьогодення, недаремно присутні і в розмовах, лексиконі та загалом спілкуванні. Постійне та невпинне вживання метафор, пов’язаних із їжею, приховують у собі закоренілі бажання та глибокі емоції, які ми переносимо у майбутнє. З чого складається цей епос про їжу, в яка давно вже перейшла до категорії соціальних маркерів – "їсти очима", "гризти лікті", "культурний голод"? Автор пропонує власну історію ідей, протягом якої нам розкажуть як про приємні, так і жахливі випадки в культурі цивілізацій. Від казкових людожерів і вампірів до цілком реалістичних серійних вбивць і сьогоднішньої пропаганди культу тіла – саме у такий спосіб розвивається в книзі думка про метафору "їжі" та її реалізацію в житті багатьох поколінь споживачів. Зокрема, зазираючи у майбутнє і згадуючи хвороби, якими "славилися" попередні часи – туберкульоз, сифіліс, епілепсія – а також згадуючи рак і СНІД, автор наводить приклад більш "сучасного" захворювання. "У період від кінця минулого століття і до початку третього тисячоліття, – нагадує він, – анорексія ввійшла до медичних посібників і наукових досліджень психічних розладів і для багатьох людей стала насправді серйозною проблемою". Таким чином, мультиплікаційний жарт про те, що "краще бути голодним, аби тільки модним", стає на диво актуальним.

Сегодня, Ігор Бондар-Терещенко, 29.05.2018