Герої Шекспіра охоче знайомлять читачів з винами Старого Світу, Ремарк підсадив півсвіту на кальвадос, а знаменитий коктейль «Пангалактичний полоскальний блиск» з «Путівника Галактикою» взагалі започаткував нову епоху сучасної міксології.

Література наскрізь просочена алкоголем різної міцності, і в цьому вона не лише викриває пристрасті своїх письменників. Тут алкоголь ставить питання і пише портрети епох.

Очікувано українська література також має високий градус. У келихах її героїв можна знайти не одну лише «горілку, ще й наливку». Разом з Сім’єю ресторанів Дмитра Борисова ми переглянули алкогольні вподобання сучукрліту.

ЛЮБКО ДЕРЕШ.
«СПУСТОШЕННЯ»

Крайній роман Любка Дереша став предметом активних дискусій у соцмережах перш за все за гастрономічно-еротичні сцени, хоча герої книжки їдять і кохаються куди рідше, ніж, приміром, курять траву або п’ють. При чому якщо спільне вживання марихуани стає здебільшого об’єднуючим фактором, то алкоголем Дереш налаштовує контраст: трахтемирівський чоловік з самогоном з авторською композицією сивушних масел, видається зовсім щасливим у порівнянні з Федором, який прикінчив кілька пляшок лімончелли.

Вино

В готелі, кинувши речі, ми зустрілися в ресторані, де на жаль, крім шипучого вина, крекерів і соломки з сіллю о цій порі більше нічого не виявилось. Намагаючись заглушити голод вином, ми пожадливо випили по кілька келихів «дуже домашнього» і «дуже молодого» «фрізанте», поки я не відчув себе геть п’яним. Смирна, вочевидь, теж добряче перебрала — її понесло і вона стала розповідати Аркадієві історії зі свого троєщинського дитинства.

Самогон

Чоловік склав ножа і присів до зачовганого пакета, що валявся біля дерева. Він дістав із кулька пляшечку з-під води і з горлечка зробив пару добрих ковтків.

«Самогон, — сказав чоловік. — Обично ні с кєм не ділюсь, но в данном случаї могу сдєлать ісключєніє. Етому дєрєву сто лєт. Ти мені помог захистити його».

«Дякую», — Федір зробив ковток браги, що тхнула сивушними маслами, бо мені також потрібно було перевести подих. Сів біля чоловіка і закурив. Він ще раз надпив із пляшечки, такої ж зачовганої і брудної, як і кульок, з якого ту було взято, Федір, натомість, від другого ковтка відмовився.

Лімончелла

Наступного дня після повернення Смирна зібрала речі й, поцілувавши його на прощання, викликала машину і зникла, ніби її ніколи й не було. У Федора залишилося кілька пляшок лімончелли, яку він планував випити разом із нею, та кілька грудок сиру, що нагадували про туристичні закапелки Венеції. Увечері того ж дня, коли пішла Смирна, він сам з’їв ці сири і випив лімончеллу. На цьому його поїздка до Венеції скінчилася.

BIT.UA, 27.03.2018