ЗМІ

Рівень зарубіжних перекладів сьогодні помітно зростає, причому беруться перекладати як сучасні бестселери, так і стару добру класику. Бажання по-новому глянути на золоту спадщину світової літератури – не останнє з тих, що рухають перекладачів, які часом не поступаються у своїй майстерності старій школі.

Важді Муавад. Пожежі. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

…Нелюдське поводження матері з двома дітьми, яким вона залишила заповіт, насправді має свої трагічні корені. Щоб вижити, покохати, народити дітей і залишитися людиною, героїні треба було пережити воєнні та тюремні жахіття, бути учасницею руху спротиву на батьківщині, зрештою, просто, точніше зовсім непросто… померти для інших. Отже, п'ять років мовчання, дивний заповіт, жакет з номером "72" на спині одному сину, червоний зошит – другому, передсмертне бажання, щоб поховали голою і вилили в могилу три відра води. "Дістала! Вона й звідти дістала! Хвойда! Лайно собаче! Суча донька! Стара шльондра! Ганьба! Вона нас і звідти дістала!" - горлає у розпачі синок-боксер. Дочка-математик, дізнавшись, що, крім зошита, їй належить ще й віддати листа батькові, якого вона в очі не бачила, каже, що це як визнати невірним рівняння "1 + 1 = 4". Воно й не дивно, коли дізнаєшся про мати-співочу бранку, яка заглушала своїм співом катування жінок у камерах. "Ви знаєте правду про той свій гнів до мене, коли підвішували мене за ноги, коли поливали водою з електричним струмом, коли цвяхи під нігті, коли наводили на мене заряджений холостими пістолет". Загалом цю п'єсу-розслідування можна порівняти з античною трагедією, зокрема до "Царя Едипа" Софокла, адже так само вона починається зі смерті матері, далі діти шукають батька ще й брата, щоб врешті-решт виявити, що це одна й та сама особа. Тож не дивно, що автор, ліванець, який внаслідок громадянської війни опинився в дитинстві у Франції, а потім у Канаді, наголошує на її актуальності не через патріотизм, рух опору чи пошуки батьківщини. "Насправді "Пожежі" - це не п'єса про війну, - каже він. - Це п'єса про невиконані обіцянки, про відчайдушні спроби знайти розраду, про те, як залишатись людиною в нелюдському оточенні".

112 UA, Ігор Бондар-Терещенко, 14.12.2017