Глінтвейн і хюґе: 5 книжок затишного осіннього чтива

Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав цікаві книжки, які ідеально підійдуть для читання осінніми вечорами. Надихайтеся!

Гарячий напій в одній з перекладних книжок цього огляду фігурує в назві української збірки, і це свідчить про те, що патріотизм має спільне коріння. Тим паче, якщо говоримо про умови, коли затишок – це наявність конкретних речей. Не лише "соціальна допомога", "відчуття безпеки" чи теплі рукавички.

"Чарівний світ", Тимофій Гаврилів

(Л.: Видавництво Анетти Антоненко)

Глінтвейн і хюґе: 5 книжок затишного осіннього чтива - фото 206371

Ця книжка прози відомого поета – цілком "осіннє", неспішне, затишне чтиво європейського, додамо, зразка. Тобто чудове орнаментальне письмо про урбаністичні пригоди "зарубіжного" формату – типовий текст поета-перекладача з увагою до найменших дрібниць. Архітектура, їжа, питво – справжній роман речей, тобто, окрім всього, ще й оповідь і сповідь предметного світу. "Я пластикова пляшка. Я надто цінна, щоб опинитися на звичайному смітнику. Мене викидають в окремий контейнер. На контейнері моя фотографія – це мій персональний контейнер". І далі ми дізнаємося про пригоди "Води Солодкої Ожинної", яка подорожувала потягом, або "Мінеральної Справжньої Легіонерської", яка була свідком подружньої зради.

Навіть тутешні бомжі, снідаючи залишками йогурту і рибки, знайденими на смітнику, або й крадучи хліб у качок з міського неодмінно цікавляться і "високою" культурою. Наприклад, знають, хто такий Тото Кутуньо, чиє ім’я на вивісці ресторану, і з якої саме команди Сабоніс, на якого схожий один з них, бо спритно ловить кинутий шматок піци. Кидаються тут не лише піцою чи милом, поцупленим у супермаркеті, а й словами на кшталт "філістер" і "кальян".

От лишень у вчорашній газеті, знайденій тут-таки, на вулиці, їх цікавлять не театральні прем'єри, і не лауреати літературних премій, а винятково прогноз погоди. Бо звичайний дощ – навіть для безпритульного інтелектуала – важливіший за будь-які промови нобелівських лауреатів і навіть за недруковані листи Набокова.

Максимум, Ігор Бондар-Терещенко, 02.11.2017