"Зло – частина кожного з нас. Причому бiльша частина"
Навіть якщо натовп рухається в правильному напрямку, я з нього вийду і постою збоку. Потім сам туди піду.
Найбільше боюся, що колись не зможу йти в ногу з часом. Зараз він тече разів у чотири швидше, ніж 40‑50 років тому. Дуже спресований. Липнева подія видається дуже давньою у вересні. Люди старшого покоління не готові до такого ритму.
Остерігаюся тих, хто боїться бути собою. Такі є прекрасними інквізиторами, охоче аплодують чужим невдачам і люблять колекціонувати чужі падіння.
Мораль – це стара курва, яка лягає під сильнішого. Вона служить для виправдання найбільшого зла. Найчастіше під мораллю мають на увазі суміш забобонів, ретроградності й нетерпимості. Справді моральні не вживають цього слова.
Остап ДРОЗДОВ, 38 років, журналіст. Народився 24 січня 1979-го у Львові. Дитинство минуло в місті Миколаїв Львівської області. Мати – викладач у музичній школі, батько залишив сім’ю, коли Остапу було 4 роки. Закінчив із відзнакою факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював кореспондентом газети "Поступ", заступником головного редактора "Аргумент-газети", головним редактором тижневика "Аргумент-влада". З 2007-го – автор та ведучий політичної програми "Прямим текстом" (тепер виходить на телеканалі ZIK – Країна). З 2014 року – ток-шоу Drozdov. Торік видав роман "№ 1", цьогоріч – "№ 2". Меломан. Улюблені напрями – соул і джаз. Неодружений. Дітей не має
Зло – частина кожного з нас. Причому більша частина. Щоб бути злим, людині не треба нічого робити – достатньо бути самим собою. А щоб бути добрим, слід працювати над собою.
Зло не потрібно випускати із себе. Варто каналізувати його через заняття спортом, мистецтвом, музикою. Самоїдство – це також прекрасний спосіб приборкати зло.
Добро часто є щитом для прикриття зла. Наприклад, хтось чим більше волонтерить і дає грошей на армію, тим частіше на роботі халтурить і не виконує обов'язків.
У гаманці всі купюри складаю акуратно, портретом до портрета. Ніколи немає зіжмаканих гривень. Гроші – дуже вимоглива й ляклива енергія. За ними не можна гнатися, бо тікатимуть. До них не варто ставитись зневажливо – бо їх потім не буде.
Не жертвую ні на що – ні постраждалим від чогось, ні жебракам, ні церкві. Безадресна допомога не дає результату.
Подаровані гроші – мертві. Їх не цінують, вони нічому не вчать. Живі гроші – які заробляєш сам.
Найбільшим горем для мене було б стати фінансово залежним.
Коли пристрасть випаровується, як ацетон, лишається гола поверхня. Вона і є любов'ю.
Хочеш прив'язати до себе людину? Закохайся в неї. Навіть якщо вона не матиме взаємних почуттів, може погодитися на стосунки заради вдячності.
Невинних людей не існує. Будь-який сказаний комусь докір – найчастіше справедливий.
Померти не боюся. Безглуздо боятися того, що від тебе не залежить.
Батьки мають вчасно відчути, коли повинні покинути життя своїх дітей. І далі будувати стосунки з ними, як із друзями чи приятелями. Неправильно, коли батьки вічно опікуються доньками чи синами. Тоді не розвиваються ні ті, ні інші.
Гарно виглядає, коли діти вдячні батькам. Але це попахує штучністю й нещирістю. Діти не повинні бути вдячні й вічно прив'язані до матері чи батька.
Сенс життя – бути у мирі з собою.
Завдяки зраді можна поліпшити стосунки у сім'ї. Наприклад, коли чоловік має коханок, до яких може піти, але повертається до дружини. Цим показує їй, що вона – краща.
Я був відмінником, але першотравневих демонстрацій та "Історії" у школі не сприймав. Знав справжні реалії на прикладі своєї родини. Мій дід брав Берлін, а потім опинився у Сибіру на вісім років. Він – і радянський герой, і жертва. Посадили бабусю, бо розклеювала листівки по Львову проти приходу радянської влади.
Проблема України в тому, що повзуча русифікація йде разом із розвитком нашої держави.
Працюю на телебаченні, бо нічого іншого не вмію. Навіть цвяха забити вдома – не знаю як.
Успішний той, хто вміє читати життя між рядків. Я вчуся цього.
