ЗМІ

Злива новинок чекає нас цього тижня на Форумі видавців. У лабіринті книжкового ярмарку легко розгубитися і заблукати. Однак є дві книги, які точно не залишать вас байдужими. Ви просто не зможете пройти повз.

 

Остап Дроздов. №1. Роман-вибух. – Київ: Видавництво Анетти Антоненко, – 2016

У появі роману Остапа Дроздова нема нічого випадкового чи ненавмисного. Навпаки, і сам текст, і його публікація разом із інформаційною кампанією виглядають спланованими і продуманими актами. Нехай автор і дебютант у літературі, але про жодне «знічев’я написалося» у цьому випадку не йдеться. Критиці ще доведеться з’ясувати, чому в нашій країні відомі журналісти пишуть автобіографічні романи, замість того, щоб висловлюватися прямо, без вуалі художньої умовності. Однак Дроздов не збирається бути одним із багатьох, про що свідчить вже сама назва його першої книги – «№1», єдиний і неповторний.

Червоною ниткою від початку і до кінця «роману-вибуху» проходить конфлікт індивідуального проти колективного, особистості проти мас. «У 10 років я зрозумів, що слово більшості – ніщо. Особливо, якщо ця більшість – одностайна», – різкість і безапеляційність в Остапа Дроздова стають частиною авторського стилю. Він любить сильні, заряджені фрази, не цурається пафосу і завжди намагається влучити словом просто в яблучко, добити до дна.
«№1. Роман-вибух» – це історія чоловіка, що зробив сам себе і зробив це всупереч усьому: історичному фатуму і родинній історії, що прирікала на провінційну нудьгу і злиденність. Герой роману Дроздова перестрибує всі бар’єри, ламає табу й умовності. Він на коні, і це найкращий момент для тріумфального виступу.

З висоти здобутих позицій, протагоніст роману-вибуху оглядається на власний родовід, на «всю оту муру в дусі Девіда Копперфілда», як сказав би Голден Колфілд, далі він нещадно витягує скелетів із шафи на очі шановної публіки. У клубочку сімейних легенд і переказів від Остапа Дроздова трапляються і анекдоти, і зворушливі історії самопожертви, турботи і щемкої близькості. Все це перемішано із фірмовими публіцистичними фрагментами з провокаційними нотками.

У телеглядачів Остап Дроздов викликає сильні почуття, його люблять і терпіти не можуть, з ним погоджуються і сперечаються. Причина цієї уваги проста – самому Дроздову небайдуже, що він говорить і робить. Йому також небайдуже, що він пише, і це ставлення автора відчувається на кожній сторінці роману «№1».

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2016/09/12/i-mertvym-i-zhyvym/">ЛітАкцент</a>

Літакцент, Андрій Дрозда, 12.09.2016