ЗМІ

Сучасний наш літературний процес, сталий в здобутках щодо дитячої літератури і перекладів, вирішив – так скидається – підтягнути одну зі своїх проблемних ділянок. А саме: художню прозу. Серед новинок, які готують видавництва до львівського Форуму видавців, є кілька книжок, які варто не обминути своєю увагою. Книжка про канібалів, книжка про інцест, зведення рахунків із колишньою, авто-апологія, книжка про колективний тріп… Оптимістичний прогноз: середня температура по палаті стабілізується просто на очах.

«Перший» Остапа Дроздова (Л.: Вид-во Анетти Антоненко). Давно уже у нас не дебютували, роблячи ставку на епатаж і (а)моральні вибрики героїв. Маємо нагоду згадати ту сиву давнину.

 

Фото: bookforum.ua

 

В місті Львові працює, кохає і ненавидить сорокарічний чоловік. Все він робить перебільшено. Якщо працювати, то так, аби сягнути вершини кар’єрного зросту і щоб заздрили друзі-невдахи. Якщо любити, то залюбити до повного привласнення. Якщо ненавидіти, то всіх, хто від тебе різниться. Він гостро відчуває себе меншиною в цьому світі, тому і боронить кожний клаптик своєї, як йому здається, території. І б’є відтак на випередження.      

На місці сюжету в цьому романі – прозоре зіставлення двох чоловіків однієї родини. З одного боку – розповідач. З іншого – його репресований дід Стефко.

Перший наголошує: все його життя – боротьба проти несправедливості і за справедливість. Від конфліктів у середній школі до сварок у переповненому купе. Герой Дроздова, скажімо – принциповий пацифіст, тож не тільки сам «бігає» від призиву в АТО, а ще й друзів «відмазує» (все логічно: кращі люди не мають гинути на «чужій війні»).

Його дід інакший. Він пройшов Другу світову. Пережити травму війни йому допомогла любов до юною дівчини, через патріотичне завзяття котрої вони обоє потрапили до Сибіру. Повернувшись на Львівщину, подружжя живе тихим поміркованим життям праведників.   

У фіналі роману один із них помре.

Лівий берег, Галина Улюра, 21.06.2016