ЗМІ

Говорячи про те, що успіх для різних людей має різне значення, ми обов’язово зітнемося з розумінням окремішності світу понять кожного індивіда. Так, наприклад, у книжці відомого норвезького філософа зокрема самотність може означати щось позитивне, як привілейований простір для роздумів, в якому людина наближається до істини. Утім, нас просять не плутати стан депресії з натхненням творчого одинака, адже у світі багато незбагненного, і навіть те, що доступно нашому розумінню, людина часто наповнює ілюзіями та міфами. Наприклад, публічний успіх буває оманливий, недовговічний порівняно з вічними цінностями, тому омана реальністю завжди шкідлива, хоч найбільше спотворює свідомість психологічна фальш. Автор дослідження доводить у своїй книжці, що фальш дошкуляє головному – нашій душевній рівновазі, адже ілюзорні уявлення — про щастя, любов, свободу, самотність — ведуть до неминучих розчарувань, є провісниками душевних страждань і тілесних хвороб. Утім в урбанізованому та техногенному суспільстві наша особистість – лише інструмент, за допомогою якого ми проживаємо своє життя, і його можна і потрібно удосконалювати. Будучи колективним створінням, людина залишається самотня, коли вже не може діяти, як інструмент, старіє, набуває депресивного синдрому, зрештою, стає самотня. Однак, як, знов-таки, застерігають нас у цій книжці, при цьому вмикаються захисні механізми, і не кожен зі старих людей хоче жити з молодими, в родині. Найшвидше кількість людей, котрі живуть самі, зростає в Китаї, Індії та Бразилії, як дізнаємося з «Філософії самотності»,. Тож якщо в 1996 році людей, що вели домашнє господарство самі, було 153 мільйони, а в в 2006 році ця кількість збільшилася до 202 мільйонів. Відповідно, маємо ще менш втішні результати в наш час, і автор розповідає, як до цього спричинилися ті чи інші «філософські» чинники.

Online.UA, Ігор Бондар-Терещенко, 23.08.2017