ЗМІ

Про те, що щастя є, його не може не бути, ми чули давно і надійно. Утім, різниця між його сприйняттям та формами, яких воно набуває у різних географічних широтах, не дає нам зосередитися на власному задоволенні. Бабуся, панове, буває щасливіша за онуку, а справжній поет знаходить свою Святу Землю навіть на Полтавщині.

Гіоргі Кекелідзе. Гурійський щоденник. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

Історія автора в цій екзотичній документальній прозі переплітається з історією цілого народу. І не лише тому, що для цього самого народу молодий грузинський поет, прозаїк, публіцист і науковець Гіоргі Кекеладзе зробив як на його вік вже чимало. 28-річний хлопчина, будучи директором Парламентської бібліотеки, створює цифровий фотолітопис країни і цифрову бібліотеку вітчизняної літератури, відкриває куточки грузинської книжки в бібліотеках Нью-Йорка і Парижа, їздить у гірські села, привозячи мешканцям стоси нових видань, бере участь у теле- і радіодебатах, викладає в національному університеті і, звісно, пише книжки. Про що зокрема ця? Про батьківщину автора, яку він описує з таким захватом, гідним Маркеса і Гоголя, що одразу хочеться все кинути, і хоча б поринути, а не податися у дивосвіт його краю. Автора недаремно називають грузинським Борхесом, його історії розплітаються безліччю стежок-пригод, що ведуть у сад задоволення від тексту. Гостинність, застілля, казки і притчі, що лунають на кожному кроці у цій дивовижній Гурії, де "навіть у Бога вірять по-своєму: гурійці так швидко хрестяться, що сам Всевишній не встигає цього помітити".  Не обійшлося в тексті й без сексу. "Секс у Гурії називають словом "май", – зауважує автор. – Це слово можна порівняти зі словом "майя", що ведійською мовою означає "ілюзія". Однак ви можете посперечатися зі мною і сказати, що "май" — це теж щось інше. Давайте посперечаємось..."

Сегодня, Ігор Бондар-Терещенко, 09.07.2017