Від героя до бомжа: 5 книг про "складний" період завдовжки з життя
Online.UA, Ігор Бондар-Терещенко, 26.04.2016Герої цього огляду починають свою історію з "вершин і долин", але не завжди вона завершується гарною мораллю. Дехто з них розчаровується в житті, хтось продовжує змагатися з долею, але більшість все-таки упокорює фатум. Зрештою, злидні, як писав Тичина, радячи "як не доп’єш-не доїси – і вірші гарні пишуться", не така вже й погана у виховному сенсі штука.
Гіоргі Кекелідзе. Гурійський щоденник. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017Автора цієї книжки недаремно називають "грузинським Борхесом", і не лише тому, що у 28 років його призначили завідувати найбільшою книгозбірнею країни, Парламентською бібліотекою Грузії, але й через те, що створює цифровий фотолітопис країни і цифрову бібліотеку вітчизняної літератури, відкриває осередки грузинської книжки в бібліотеках Нью-Йорка і Парижа. Що ж до самого "Гурійського щоденника", то це, як свідчить його перекладача Рауль Чілачава, історії про "жвавих, дотепних, неординарних гурійців — славних мешканців західної Грузії, які тримаються і не занепадають духом навіть у найскрутніші часи, борються до останнього і здебільшого беруть гору над розбратом, війною, бідністю й іншим лихом, які невідомо звідки беруться на наші голови". Що такого незвичного у цій повісті-есеї, схожій на "щоденникові" записи, які, у свою чергу, межують з притчами, цікавими бувальщинами, дотепними оповідками? Здавалося б, бідний, край, відомий лише виноградом "ізабеллою" і військовим містечком, на чому наголошує автор. Екзотика? Буденщина? Кустуриця, схрещений з Фелліні? "У гір – запах розпечених, задимлених, стародавніх стін і козячого гною, а в долин — запах трохи підгнилих мандаринів, горілки одного перегону і шкільних парт", — розводить руками. Утім, як завжди, "роблять" цей край – його людини: гурійці-вершники і гурійці-моряки, яким присвячені усі ці веселі та сумні байки, сповнені любові та гордості. І не лише за те, що "у Гурії навіть у Бога вірять по-своєму: гурійці так швидко хрестяться, що сам Всевишній не встигає цього помітити". До речі, "секс" у Грузії називають словом "май", і весняна абетка – цілком доречна цієї пори – сповнює своїм веселим гомоном запашні та строкаті сторінки цієї доброї прози. В смислі, гарної у всіх сенсах.
