ЗМІ

Цьогорічний "Книжковий Арсенал" презентував десятки нових українських видань: розбігалися очі. Лише про деякі нові книжки, які варті уваги читачів, у цьому огляді: альтернативна історія він Олександра Ірванця, львівські рефлексії від Остапа Дроздова, таємний роман від Леся Подерв'янського. 

Дроздов Остап. №2 (Л.: Видавництво Анетти Антоненко) Є люди, які не здатні бути типовими. Такий — Остап Дроздов, відомий телеведучий, а тепер іще й письменник. Його новий роман називається просто — "№2". Перший також звався лаконічно — "№1". І в цьому є логіка. Адже байдуже, якого жанру текст, скільки частин, розділів і абзаців — ти пишеш ТЕКСТ. Тільки це й важить.  Текст іде з тебе і про тебе. Шматками. Саме так — із Дроздовим. Він, безперечно, пише про себе. І про свою країну. Про батьківщину — велику й маленьку.  Маленькою батьківщиною Дроздова є Львів. Автор — безжальний. Він не любить роздавати компліменти. Його перо — гостре, мов лезо. Цей роман варто читати всім, кому набридли вітчизняні ЗМІ і кому здається, що ще трохи — і ось воно, божевілля.  Герой роману — скептик. Він мордує Мрію — ще не до кінця сформовану Українську Мрію, таке собі недоношене дитя, яке в романі Дроздова намагаються "вбити" під час "аборту". Або врятувати. Як правильно — вирішувати читачеві.  Мельниченко Настя. #ЯНеБоюсьСказати (Х.: Фоліо)  Задум книжки виник більш як рік тому, коли просторами українського Фейсбуку прокотилася акція #янебоюсьсказати. Користувачі поділилися на дві ворожі групи: про це можна і треба говорити — ні, про це говорити не можна! Про що саме? Про насильство. Яке чинять над нами.  Про насильство, яке траплялося в житті майже кожного — байдуже, чоловік ви чи жінка.  Хештег запустила київська журналістка і громадська діячка Настя Мельниченко. На неї буквально впала злива трагічних історій тисяч людей. Проаналізувавши їх, Мельниченко склала своєрідний посібник про те, як не піддаватися насильству, як боротися проти нього. Про те, що необхідно мати власні фізичні й духовні кордони, про репродуктивне насильство і сексуальний булінг, про хейт-спіч і про міфи, якими оповита тема сексу.  Це книжка для нас усіх. Вона проста — але при цьому дуже сильна. Її можна час від часу гортати, нагадуючи собі: мовчати не можна! Треба говорити — вголос! 

Дзеркало тижня, Іван Рябчій, 26.05.2017