Остання територія: Топ-5 книг про те, де краще жити
Сьогоднішня модель існування – варіації на тему "краще там, де нас нема", і книжки останнього часу це найкраще підтверджують. З іншого боку, проживання "вигаданої" історії – чи то у форматі антиутопії, чи в реальному часі чужого краю – теж досвід, важливий для українського читача.
112 UA, Ігор Бондар-Терещенко, 12.05.2017Остап Дроздов. №2 – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
Здається, не дивно, що "патріотична" лектура 90-х в житті та літературі призвела до суто "рефлекторної" появи зразків художнього письма, які належать до чергового періоду ревізії вже за новітнього часу. Так, зокрема герой минулорічного дебютного роману "№1" львівського журналіста Остапа Дроздова провів цей самий перегляд пріоритетів "незалежного" покоління – від його раннього радянського дитинства до безумовної зрілості і навіть старості в діаспорі. Натомість його нова оповідь – роман "№2", що продовжує відлік "ревізіоністських" закидів про те, як, наприклад, "неможливо навчитися європейськості у країні відсталого совка", і варто, мовляв, валити з України, оскільки не гоже "розділяти нещасливе життя лише з міркувань солідарності". Розповідаючи у своїх лекціях про крах Мрії, герой роману не сіє розумне, добре і вічне, а радить своїм студентам їхати геть, оскільки після народження Україна виявилася не "нульовим" немовлятком, а старою бабцею з тисячолітнім родоводом. "Мої стосунки з пам’яттю - це цілий трилер, - говорить герой "№2". - Я завжди хотів грати на позиції плеймейкера у своєму житті. Я хотів бути тим, хто визначає тактику гри в нападі, спрямовує напрямок атаки, є добрим диспетчером і розпасовщиком. А мене моя країна постійно ставила на ворота і змушувала пропускати гол за голом. Подолання історії - ось чим я займався, щоразу виймаючи м’яч зі сітки". Він працює викладачем, і на його факультатив залюбки ходить молодь, яку він нічому, окрім як "думати", не вчить, що дратує педагогічний "совок" закладу. Його лекції – це історії кількох персонажів, що уособлюють різні генетичні групи – від гречкосіїв до свинопасів, а географія стосунків з історією розкинулася від рідного Львова, голодного Приазов’я початку ХХ століття аж до діаспорної Австралії.
