ЗМІ

Кларісе Ліспектор. Час зірки / переклад Ярослава Губарева

Ганна Гнедкова

Коли писала про Гелен Сіксу, вже знала, що колись обов’язково напишу про Кларісе Ліспектор, «янгола» Гелен, як вона називає її у «Прометеї». Уже замовила дещо в бібліотеці, аж тут «Час зірки» вийшов українською у перекладі Ярослава Губарева. А найкращим було те, що «Видавництво Анетти Антоненко» продає не тільки паперові, а й електронні версії книжок, тож батькам навіть не довелося пересилати мені святковий подарунок поштою закордон: я замовила його на сайті й отримала миттєво.

На цих різдяних канікулах, зізнаюся, мені читати чомусь дуже лінь, тож якщо книжці не вдається «схопити» мене з перших сторінок, вона відставляється назад на полицю до кращих і продуктивніших часів. Ліспектор не намагалася мене «вхопити». Якраз навпаки: завела в лабіринт фактів і залишила там із ниткою Аріадни в руці, з якої вона на виході, прямо під час мого блукання лабіринтом, виробляла текст оповіді. За відчуттями приблизно так.

І якщо дозволити собі ще одну міфологічну алюзію, то текст цей тчеться вдень і розпускається вночі безліч разів. Оповідач весь час кружляє навколо своєї героїні, пише і переписує, пробує і зневіряється, починає і закидає почате, аби знову почати, тільки вже зовсім інакше, а головне: аби не спотворити внутрішньої «сут(ност)і» своїми словами. У рецензіях часто кажуть про незвичність і складноперекладність «мови», і я очікувала метафор і неологізмів, але і тут не вгадала. Це через граничну простоту, «нестерпну легкість» і асоціативну пов’язаність віддалених між собою фрагментів. І через зірки прозрінь – буденних, а може, і ні, – що зблискують зі сторінок. А що може бути кращим в передчутті Різдвяної зорі?

Читомо, 30.12.2016