ЗМІ

Якщо літо – час для легкого читання, то з настанням осені випадає братися за більш серйозну літератури. Читомо підготувало добірку філософських видань 2016 року, які пропонують звернутися до питань етики, свободи, задоволення та інших актуальних сьогодні аспектів життя. 

Ларс Свендсен. Філософія свободи

/ переклад Софії Волковецької. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, Ніка-Центр, 2016. — 336 с.

Ларс Свендсен — норвезький філософ, який написав ряд розвідок про філософію страху, зла, моди. Його «Філософія свободи» складається з трьох розділів: онтологія, політика та етика свободи, де автор розглядає різні підходи і погляди всеможлививих філософів на це питання. Будь-які труднощі в розумінні свободи за Свендсеном полягають у тому, що ми змішуємо політичне поняття свободи і особисте. Тож ця книжка – не стільки виклад думок автора, скільки спроба розтлумачити, що, хто, коли і як мав на увазі під цим поняттям. І, судячи з 16-сторінкового списку літератури наприкінці книжки, підійшов він до цього питання ґрунтовно.

Якщо коротко резюмувати погляди самого Свендсена на свободу, то це виглядатиме таким чином. Людина — істота моральна, а питання свободи — це питання морального вибору. Свендсен відкидає погляди детерміністів про напередвизначеність наших дій внаслідок виховання, впливу культури, обставин тощо, бо детермінізм означає відсутність відповідальності за вчинки, а отже, відсутність свободи.

Автор легко уникає розмови про тиск культури і суспільства і, можливо, переменшує їхній вплив на поведінку людини, не залишаючи нагоди звинувачувати у своїх діях тиск середовища. Людина сильніша, вважає Свендсен, якщо вона кориться тиску середовища і культури, то лише тому, що сама це обирає. Тягар відповідальності завжди на людині. Такі погляди близькі тим, хто сповідує філософію екзистенціалізму і погоджується із тезою Сартра про те, що «людина приречена на свободу». А от детерміністи й фаталісти матимуть з чим посперечатися.

Що однозначно добре у книзі, так це те, що різні погляди на свободу обов’язково ілюструються простенькими прикладами. Тобто шансу не зрозуміти якоїсь з думок у вас не лишається.

Читомо, Тетяна Петренко, 26.10.2016