Як починались насолоди
Коли про щось, на перший погляд, тривіальне пишуть у глобальному контексті – перед читачем постає дивна картина важливості того дріб’язку в житті людства. За таким принципом подав аналіз історії прянощів, кави, тютюну та опію німецький історик культури Вольфганг Шивельбуш (нар. 1941 р.) у своїй книзі «Смаки раю». До речі, цій роботі передували також не надто традиційні дослідження Шивельбуша щодо історії освітлення вулиць Європи й Америки, а також історії залізниці у ХІХ столітті.
.
.
Книга написана на перетині багатьох наук – історії та культурології, політології і соціального знання, економіки й релігієзнавства, а також – фізіології та кулінарії, бо читач фізично має уявляти, про що пише дослідник. І звичайно ж, у читача неодмінно з’являться гедоністичні відчуття, бо Шивельбуш розглядає свій предмет розвідки саме з позицій отримання задоволень – чи то розповідаючи про каву, чи то про пікантну страву.
Що ж загалом розкриває книга? Насамперед, це погляд на людину, на її культуру і поведінку, а також про звичайні-незвичайні речі, що є спокусливими збудниками людської дії. Можна сказати, що захоплення кавою або пивом, манера людини курити тютюн є соціальною потребою, до якої формується окремі культура та ритуал. На цьому і наголошує Вольфганг Шивельбуш. Він коротко розповідає історію проникнення «смаків раю» в європейську культуру, слідкує за зростанням їхнього значення для людини. Паралельно він спостерігає за розвитком людини, за її сприйняттям і підходами до життя.
.
.
Окремо автор торкається таких проблем: економічна й культурна роль прянощів у Європі, обмін товарами (торгівля) між Заходом і Сходом як складна інтеграція, еволюція культури вживання пива, кави й тютюну, семантика та вплив ритуалів їхнього вживання, проникнення наркотиків у Європу, рівень гостроти реакції людей на вживання шкідливих речовин, роль відомих засобів задоволення у сучасному суспільстві.
.
.
Випускаючи «Смаки раю» для українського читача, видавці провели таку потрібну навіть для світового книжкового ринку селекцію і представили захоплююче інтелектуальне читання. Вартий уваги переклад здійснив Юрко Прохасько – один із небагатьох українських перекладачів, які можуть настільки «присмачити» перекладний текст і передати настрій автора.
.
Читомо, Іра Батуревич, 29.04.2010
