СТРАШНЕ, СУМНЕ ТА ПОЛІТИЧНЕ
«Видавництво Анетти Антоненко»
А не забагато останнім часом публіцистики, щоденників, збірок статей? Як щодо художньої літератури в усьому розмаїтті авторської фантазії? Ці питання мене бентежать від початку року. І ось вона – маленька книжечка, до змісту якої можна ставитись з однаковою кількістю сумнівів і надій. І що добре, останні вона цілком виправдовує. Орасіо Кірога – уругвайський письменник, творчість якого найчастіше порівнюють з Едгаром Аланом По та Редьярдом Кіплінгом. Чистий модернізм початку XX століття, чисте задоволення.
«Казки сельви» − збірка оповідань, що вийшла в 1918 році. Чомусь її вважають дитячою. Можна припустити, що діти майже сто років тому мали більш реалістичне сприйняття життя, ніж сьогодні. Проте образність, смислове забарвлення творів прямо відносять до модерністської традиції. Не помітити це вкрай важко. Отже, сельва. І людина. Людина і сельва. Конфлікт природи з власним створінням, яке вперто хоче бути чимось окремим, руйнувати і боротися. Але не все так однозначно. Кіроґа дає людині шанс скористатися благородством і співчуттям мешканців сельви. І виглядає це, повірте, епічно, особливо коли скати боронять чоловіка від навали ягуарів, як в оповіданні «Переправа через Ябебірі».
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що крізь роки і століття ставлення людини до природи лишається незмінно руйнівним. Тому від «Казок сельви» стає сумно, що в жодному разі не псує суто літературну насолоду.
CULTProstir.UA, Анастасія Герасімова, 21.05.2015
