Євгенія Кононенко: «Таких віршів, від яких насправді холоне кров, мало»

22 квітня у Мистецькому Арсеналі відкриється п’ятий, ювілейний міжнародний фестиваль  «Книжковий Арсенал» —  подія, що об’єднує літературу і мистецтво. Він має на меті популяризацію читання, посилення міжнародного обміну та підтримку самоосвіти, критичної думки, сучасної інтелектуальної, мистецької книги, а також міждисциплінарних досліджень. Участь у ньому візьме багато відомих письменників і літераторів, митців і критиків. Із однією з учасниць майбутнього «Книжкового Арсеналу» – відомою письменницею Євгенією Кононенко – нам вдалося порозмовляти напередодні цієї події.

 — Пані Євгеніє, хочу спитати Вашу думку про книжковий ринок в Україні. Чому в нас мало читають?

- Як у в світі, так і у нас. Зокрема, мало читають українською. Потрібна креативна промоція української книжки, тоді читали б більше. Проте я помічаю, що коли виходить переклад іноземної книжки українською, то з’являється абсолютно новий читач, який не перетинається з читачем російського перекладу.

Інша причина в тому, що, на відміну від західних країн, у нас практично безкоштовні електронні книжки. А ті, які купуються, вільно копіюються і передаються. Тобто нормою стало порушення авторського права.

 — Відкрийте, будь ласка, Ваші творчі плани. Чи готуєте Ви якусь презентацію на Книжковому Арсеналі?

- Вже давно я переклала збірку новел популярної французької авторки Анни Гавальди «Я хочу, щоб на мене хтось десь чекав», яка у світі вже вийшла 36 мовами і ось тепер нарешті – 37-ю, українською. Ця збірка має презентуватися на Книжковому Арсеналі.

А остання моя книжка презентувалася на  Форумі Видавців у Львові і нової поки що не буде. Це збірка оповідань про письменників під назвою, яка мені не зовсім подобається — «Кат», за назвою одного з оповідань, що вийшло сильнішим за інші. Тепер у мене виникло бажання розширити це оповідання і видати його під іншою назвою – «Останнє бажання», або «Місто сірих будинків».

 — У Вас дуже гарні новели про Київ. Але Ви також пробували свої сили в інших жанрах. Яка форма найбільше Вам відповідає?

- Власне, новела «Кат» показала, що вона вимагає більшої форми. Бо що таке новела? Це роман, який викладений коротко. А саме ця новела потребує розширення.

 — Буває також проміжна форма, як Ваша повість «Російський сюжет».

- Так. При чому, вона перекладена англійською мовою справжнім британцем, тому переклад дуже добрий. Це Патрік Корнесс.Але видавництво не дуже престижне, а тому особливої уваги до цієї книжки нема.

Минулого року я працювала над темою «Представленість української культури у світі» і досліджувала, зокрема, видання німецького видавництва Suhrkamp . Там видала книжку Катя Петровська, яка написала її німецькою мовою на єврейську тему, і це – бестселер. Юрія Андруховича там також виходило кілька книжок, але вони не в списку бестселерів, як це показує архів. Серед бестселерів був, звичайно Курков, але він пише простіше і він популярний у багатьох країнах.

 — Як за вашими спостереженнями сприймають Україну за кордоном? І як змінюється це сприйняття?

- Інтерес до України з’являється, коли відбувається якась гучна політична подія. Наприклад, так було після Помаранчевої революції, коли розпитували про те, що в них показало телебачення – як було насправді. Але надовго увага благополучних країн на проблемах нашої країни не затримується.

Ось зараз я закінчую дослідження «Поезія Майдану». Це дуже цікавий зріз: видно, що молоді люди пишуть щиро, але, з іншого боку, вони орієнтуються не на свої почуття, а на громадянську лірику взагалі. У їхніх віршах часто можна зустріти штампи. Я не беруся їх судити, крім того, є і свіжі образи, нові комунікації. Взагалі, ми ще не звикли до того, що на війну можна подзвонити, а це факт, і це приголомшує. Так само, як не можна зупинити відеозаписи з війни чи з революції. І коли такий прогрес відбивається в поезії, це в принципі робить її більш цінною. Але таких віршів, від яких насправді холоне кров, мало. Звичайно, сильні твори будуть з’являтися згодом, адже потрібна певна дистанція.

Розмовляв Богдан Олексюк

Довідка

Євгенія Кононенко  (нар. 17 лютого 1959 р. в Києві) – письменниця, літературний перекладач з англійської та французької мов, науковий співробітник Українського центру культурних досліджень. Учасник багатьох міжнародних літературних, культурологічних і наукових форумів в Україні та за кордоном. Переможець і лауреат низки літературних і перекладацьких премій.

У творчому доробку – поезії, оповідання та есеї, повісті та романи, кілька дитячих книжок, ряд культурологічних розвідок з тем популярної культури та гендерних питань. Найбільше визнання отримала за свою коротку прозу. Твори Євгенії Кононенко перекладено та видано англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, чеською, російською, польською, білоруською та японською мовами.

Киїі 1, Богдан Олексюк, 03.04.2015