ЗМІ

Тимофій Гаврилів. Гарні дівчата. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

 

Нова книжка цього автора – це щемка, лірична, по-справжньому любовна проза. При цьому справа навіть не в "гарних дівчатах", а в нас самих, поганих, які чи то забувають своє кохання, чи то не вміють його вчасно розпізнати. "Віка асоціюється в мене з цвітінням перших дерев. Отже, літо, а на початку осені вона одночасно зі шкільним дзвоником, який кликав до навчальних приміщень, кудись зникає. Ми всі кудись зникаємо". Власне, саме зниканню й присвячена тематика цих оповідань – себе любого, колишнього життя, цілої країни, якої вже ніколи не буде, і слава Богу, "гарних дівчат", які перетворюються або на спогади, або на старих мегер біля під’їзду. І винні в цьому не інопланетяни чи інфляція, які поглинули і батьківські заощадження, і дитяче кохання, про що йдеться в програмному оповіданні цієї добірки, а дещо інше, більш нутряне і глобальне. При цьому будь-які сюжети, герої, мотиви чи нюанси в автора набувають мало не біблійської ваги, хоч би про що були його оповідання – пиття води з колонки, футбольну кар’єру Пеле чи історію родини. "У тьмяному, приглушеному внутрішньому освітленні поодиноких ресторанчиків сиділи самотні відвідувачі, мов нерухомі манекени; в одному за довжелезним столом з масивного дерева розмістився гурт чоловіків, наче апостолів за трапезою".

112 TV, Ігор Бондар-Терещенко, 06.11.2019