ЗМІ

Сучасну літературу в моменти чи то занепаду, а чи відродження завжди рятували класичні жанри – від поезії до фантастики. Тому не дивно, що час від часу саме вони – оригінали та попередники, автори і жанри – стають матеріалом для натхнення і відтворення на вже новому, більш майстерному рівні.

Євгенія Кононенко. Слово свого роду. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

У цій збірці есе на "родинну" тему авторка, відома своїми гостросоціальними текстами, вибудовує стосунки з власним минулим. І не завжди родичі, які його населяли, були відомими, публічними чи видатними особами, оскільки для оповідачки важливіше те, який вплив вони мали на її становлення і як людини, і як письменниці. І тому хоч іноді оповідки видаються тривіальними, але завжди глибокими і психологічно виваженими, бо авторка звикла докопуватися до істини у всіх питаннях, хоч про жіночі бретельки, хоч про українську мову. "Я — за розмови, які наближаються до рівня написання текстів, – звіряється авторка. – Бо варті витраченого часу лише ті розмови, які бодай на йоту наближають співрозмовників до істини. Можливо, не до великої універсальної істини. Але до істини мого та його чи її життя".

Сегодня, Ігор Бондар-Терещенко, 19.08.2019