ЗМІ

…Майже всі книжки цього огляду заперечують все, що ми знали допіру про політику. Банда при владі, як казали за радянських часів, мало чим відрізнялася від "незалежних" можновладців пізнішої епохи. Більше того, політикою, як переконує один з авторів, у тамтешніх стайнях біля корита навіть не пахло. Правильно, тхнуло. І завжди відгонило "нашою відповіддю Чемберлену", яку завжди і обов’язково треба було давати, щоб замилити очі на власну "політичну" німоту. До речі, хоч замість Чемберлена серед авторів присутній Черчілль, але він так само не сподобається, бо "не такий", як ми звикли.

Ален Бадью. Похвала політиці. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2019

Автор цієї книжки, аналізуючи таке явище, як "політика", спершу цитує Мак’явеллі, який визначав "політику" як довершене мистецтво омани, а потім розповідає, що це насправді. З одного боку, нібито так – Майдан, якщо вже тулити наші реалії, здатен радикальним чином модифікувати саму ідею, бо в народному русі залучена інша практика політичного, ба навіть відбувається скасування політичного. Інакше кажучи, доводить автор, рух – це взагалі неполітична практика політичного або навіть політика, що ліквідовує політичне. З іншого боку, доводять нам, політичного як такого взагалі-то не існує, бо це винахід сучасної політичної філософії. Що існує насправді, то це не "політичне", навіть не політика. "Зрозумійте правильно: – закликають нас, – те, що я називаю "політикою", — це насправді завжди конфлікт політик, і будь-який народний рух не може ліквідувати політику, тому що "політики", яку хотіли б прибрати, не існує". А що ж, спитаймося, існує? "Уряди, як праві, так і ліві, – підказують нам, – чинять одну й ту саму політику, повністю підпорядковану інтересам європейської та світової капіталістичної олігархії. Я запропонував назвати цю фальшиву єдину політику, цей менеджмент, управління бізнесом олігархії "капітало-парламентаризмом".

Сегодня, Ігор Бондар-Терещенко, 15.01.2019