Автор: «Ален БАДЬЮ [Alain Badiou]»

Ален БАДЬЮ [Alain Badiou]


33

Photo © Olivier Roller

видатний сучасний французький філософ, письменник, драматург, політичний мислитель. Професор Вищої нормальної школи, керівник Міжнародного філософського колежу. Представник постмаоїстської групи «Політична організація», що захищає права робітників-нелегалів. Серед найвідоміших його книг: «Теорія суб'єкта» (1982), «Буття та подія» (1988), «Етика» (1993), «Святий Павло» (1997), «Століття» (2005), «Логіки світів» (2006), «Республіка Платона» (2012).

Badiou - Official Trailer [HD] from Rohan Kalyan on Vimeo.

Ален Бадью (нар. 17 січня 1937 року у м. Рабат, Марокко) – визначний французький філософ, колишній декан факультету філософії Вищої Нормальної Школи (ВНШ) (École Normale Supérieure). Поряд із Джорджіо Агамбеном та Славоєм Жижеком Бадью є значним представником континентальної філософії анти-постмодерного спрямування. Не будучи математиком, але творчо запозичаючи деякі поняття теорії множин, Бадью намагається реанімувати такі поняття як буття, істина та суб’єкт у спосіб, який, як він стверджує, не є ані постмодерним, ані простим повторенням модерності. З політичного погляду Бадью є прихильником радикально лівих ідей та марксистської традиції.
 
Біографія
Бадью отримав формальну філософську освіту у Вищій Нормальній Школі, де він навчався з 1956 до 1961-го року. У цей період він також відвідував деякі курси у Сорбонні. Ще у студентські роки жваво цікавився математикою. Політичну активність Бадью розпочав дуже рано і був одним із засновників Об’єднаної соціалістичної партії (ОСП). ОСП відзначалася особливою активністю у справі деколонізації Алжиру. У 1964 році він написав свій перший роман «Альмагетес». У 1967 році приєднався до навчальної групи, організованої Луї Альтюссером, і зазнав потужного впливу теорій Жака Лакана.
Студентські виступи травня 1968-го року лише посилили відданість Бадью лівим ідеям, і він брав участь у численних комуністичних та маоїстських групах, що ставали дедалі радикальнішими. У 1969-му році він почав працювати в Університеті Парижу VIII (Vincennes-Saint Denis), який на той час був оплотом контркультури. Навчаючи в університеті, Бадью вів запеклі інтелектуальні дискусії з професорами-колегами Жілем Дельозом та Жаном-Франсуа Ліотаром, чиї філософські роботи він вважав нездоровими викривленнями альтюссеріанської програми наукового марксизму.
Впродовж 1980-тих, з послабленням впливу альтюссеріанського марксизму та лаканівського психоаналізу (Лакан на цей час уже помер, а Альтюссер перебував у психіатричній лікарні), Бадью публікував більш теоретичні та абстрактні філософські роботи, такі як «Теорія суб’єкта» (1982), і його magnum opus «Буття та Подія» (1988). Все ж Бадью ніколи не відмовився від теорій Альтюссера чи Лакана і навіть сьогодні його роботи переповнені прихильними згадками марксизму та психоаналізу.
Свою теперішню посаду у Вищій Нормальній Школі Бадью зайняв у 1999-му році. Його ім’я також асоціюється з іншими установами, такими як Міжнародний філософський коледж. На даний час Бадью є членом «Політичної організації», яку він заснував разом зі своїми маоїстськими товаришами у 1985-му році. Бадью також досяг визнання як драматург такими роботами як «Ахмед Субтильний».
Останніми роками Бадью здобуває все більшу популярність в усьому світі, як дехто вважає, значно запізніло. Його навіть називають найбільшим французьким філософом нашого часу.
 
Головні поняття
У своїх філософських побудовах Бадью постійно звертається до кількох базових для себе понять. Серед іншого він прагне продемонструвати, що його категорії істини є корисними для будь-якого типу філософської критики. Тому він використовує їх як для тлумачення мистецтва чи історії, так і для онтології та наукових відкриттів. Деякі дослідники стверджували, що філософія Бадью є сучасною реінтерпретацією платонізму.
 
Чотири дискурси
Згідно з Бадью філософія може мати місце за чотирьох умов (Мистецтва, Любові, Політики та Науки), які, як він стверджує, є процедурами істини, у тому сенсі, що вони можуть, за відповідних умов, продукувати істини. Бадью послідовно наполягає у своїх роботах, що філософія повинна чинити опір спокусі накинути свою власну істину іншим дискурсам. Він називає такий процес «катастрофою». Бадью постійно намагається знайти «точки дотику» (точки зшивання) або ж місця виняткового поєднання/перетину між істинами, які продукуються різними дискурсами. Варто зауважити, що поняття процедури істини Бадью не містить у собі заперечення зовнішньої реальності. Запозичуючи цей термін у Лакана, Бадью використовує термін «реальне» для позначення простору існуючої, але не символізованої реальності, яку можна лише ретроактивно помислити за допомогою процедур істини. Таким чином, хоча реальне стає доступним лише через процедуру істини, реальне заразом слугує зовнішньою межею можливості продукування істини.
Бадью, з його відданістю виміру істинного, є білою вороною серед постсучасних мислителів.


ЗМІ про автора Показати всі (15)
Новини про автора Показати всі (15)
"Культ Дорошенко" на Радио Вести в понедельник, 09.02.2015: "Книга года - 2014". Результаты всеукраинского рейтинга"

Гости: Константин Родик, президент Всеукраинского рейтинга "Книга года", Александр Афонин, президент Украинской ассоциации издателей и книгораспространителей, Анетта Антоненко, издатель.

Галерея
'