ЗМІ

"Пасажир", Олег Драч . (Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018) 

На самому початку цього містичного роману його герой Северин сідає в потяг до Львова, і саме тут починаються його пригоди, що нагадують фантасмагорію Булгакова. "Я всього лиш є гостем тут. – повідомляє сусід в купе, немов диявол в "Майстері та Маргариті" при зустрічі з Берліозом. – Гостем у кого? – кривлячись, запитав Северин так, ніби почув це від якогось божевільного. – У вас, Северине". І далі все розвивається у наростаючому темпі, що нагадує шалений двобій між головним героєм і загадковим сусідом.

Тут потрібна неабияка кмітливість, бо справді – хто він такий? Просто пасажир? Інопланетянин? Агент спецслужб? Чи справді Воїн Світла, який змагається з Сірими, одночасно показуючи Северинові його власне єство? Іноді це нагадує феєрію в стилі згаданого Булгакова, іноді "залізничну" епопею Пєлєвіна, але більш за все – сучасного Гоголя, який намірився "оживити" мертві душі сучасників, рятуючи їх з ідеологічного трясовиння.

"Від зомбуючої програми "Розділяй і владарюй", яку на вас накинуто Сірими й у якій ви вироджуєтеся, народжуючи дітей і внуків. Програму цю ви "популярно" називаєте "Матрицею", але матриці як такої насправді не існує, цю неправду про "матрицю" вміло підкинули вам паразити з Голівуда, з розрахунку на вашу віру в усе те, що відбувається на екрані". Утім, добрими помислами встелена дорога відомо куди, і, можливо, саме туди, а не до Львова, мчить потяг у цьому пекельному романі?

МАКСИМУМ FM, Ігор Бондар-Терещенко, 20.12.2018