ЗМІ

НАРОДНИЙ РОМАН І МІСЬКА ФАНТАСМАГОРІЯ, ІСТОРІЯ РЕЧЕЙ І СОЦІАЛЬНА КАЗКА – ЗДАЄТЬСЯ, ЦЕ САМЕ ТЕ, ЩО ДОБРЕ ПАСУВАТИМЕ ДО ОСІННЬОГО НАСТРОЮ.

Жанрові відмінності у книжках цього огляду – наче екзотичні смаки у справжній колекція історій, кожна з яких обов’язково пасуватиме до відповідного читацького настрою.

Олег Драч. Пасажир. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

У цьому романі чимало містики, яка на початку може нагадати навіть культову містерію Булгакова. Пригадуєте, Воланд у романі «Майстер і Маргарита» на питання Берліоза про те, де він буде мешкати, відповів, що в його квартирі? Те саме у справжній фантасмагорії від відомого актора львівського Молодіжного театру, який порадував нас своїм незвичним романом. «Я всього лиш є гостем тут. – повідомляє головному героєві його сусід в купе. – Гостем у кого? – кривлячись, запитав Северин так, ніби почув це від якогось божевільного. – У вас, Северине». Далі оповідь летить у шаленому темпі, героєві-бідоласі доведеться пережити чимало карколомних пригод, які тут-таки, у потязі, що мчить до Львова, які виявляються чи то містифікацією, чи демонстрацією сили таємничого сусіди, а чи слабкості головного героя. Хто ж цей загадковий пасажир? Шпигун? Інопланетянин? Чи справжній Воїн Світла, якого можна про багато чого розпитати? «- Скажи, якщо ми могли так високотехнічно підніматися й падати впродовж тривалого проміжку часу, то чи не значить це, що ми так ніколи й не виростемо у вищу форму цивілізації?» – цікавиться наш герой і тут-таки отримує відповідь: «- Обов’язково виростете, – промовив СА-Сєд дивлячись у стелю. – Усе колись та виростає. Але є одне «АЛЕ», можна бути в авангарді еволюції, а можна спати в хвості».

Вольфґанґ Шивельбуш. Речі і люди. – К: Ніка-Центр; Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

Даремно ми вважали, що історія наших стосунків зі світом споживання, речей і взагалі міщанським побутом високого градусу завершилася легкокрилою казкою Жана Бодріяра. Своєрідною реплікою на його «Суспільство споживання» сприймається ця книжка найоригінальнішого історика нашого часу, в який мова про найновіший феномен «надспоживання». Насправді це не новий термін, і перевиробництвом нас уже лякали, але цього разу відомий німецький історик культури, вперше звертається до царини економічних теорій і уявлень. У центрі його нової розвідки – поняття споживання, яке дослідник виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його філософські і навіть міфологічні якості. Усе це нагадує обміну речовин між людьми і речами. Тож не дивно, що в контексті розмови філософія виявляється пов’язана з економічною теорію та історією медицини, біологією, алхімією, хімією і навіть анатомією. «У випадку споживання їжі все зрозуміло, – розпочинає свою розповідь автор. – Їжа з’їдається, перетравлюється, засвоюється, тобто знищується у її початковій формі і перетворюється на речовини в тілі споживача. А от як уявити собі споживання речей неїстівних? Стіл, стілець, спідниця, черевики – вони не з’їдаються, наче бутерброд, а натомість використовуються і споживаються». Дізнатися можна, лише прочитавши цю на диво цікаву і актуальну книжку німецького історика-чарівника.

Lovely Life, Ігор Бондар-Терещенко, 10.10.2018