ЗМІ

Висновок із самого початку: пороблено українській прозі цього року, здається. І традиційна хвиля свіженьких книжок до Форуму видавців того факту навіть не намагається приховати. Якщо чимсь новинки сучукрпрози цієї осені нас порадують, то «жанром». І не просто жанровою прозою, а історіями про всяку більш-менш (частіше: більш) нелюдь.

Корумповані судді і ботани-месники: обидва – моральні потвори. Двоє ну дуже балакучі фріки: один – з нашої планети, інший – прибулець. Українські діячі культури і науки (тут уточнювати нічого не треба). Молоді люди певні, що не існує меж, а тільки перешкоди, і зветься це паркур. А ламаються на першій же вибоїні. Інші стрибунці, але уже по кротових норах, пишуть свою українську віктимосторію; і все їм туди «недольот». А от група грішників явно «перелетіла»: застряла в неприступних горах обмірковувати своє негодне життя. Коротше, набір диваків – хоч зараз паноптикум ладнай.

Взаємодія призводить до уподібнення. Заграєш ввечері із темними сутностями, відомо з ким прокинешся у ліжку на ранок. Пороблено 2018-го сучукрпрозі. Добре, що вона сама здатна з того посміятися.

LB.ua оглядає шість українських прозових новинок «під Форум» .

Олег Драч, «Пасажир» (Видавництво Анетти Антоненко)

Фото: Видавництво Анетти Антоненко

Вічно стривожений, хворий на простатит майже тридцятирічний киянин Северин сідає в потяг «Петербург-Львів». Злагоджена робота людей і техніки на Київському вокзалі на мить йому здаються «розігрівом» симфонічного оркестру, і от-от має початися вибуховий концерт. Концерту, знаєте, не буде, буде фрік-шоу.

Та Северинова поїздка – втеча: завів одночасно інтрижку з матір і дочкою, і тепер цього тайного еротомана викрито. Почалися інцестуальні проблеми, автору чомусь схожі на колізії «Фігаро» (така вже карма у автора: речі весь час йому здаються схожими на те, на що взагалі не подібні). В купе на Северина чекає цікавий сусід Са-Сєд, який воліє зватися «контактером». Він – Воїн Світла. Чоловік рекомендується гостем на цій планеті, уміє читати думки, знає споди людських взаємин і повідомляє випадковим (?) попутникам одкровення галактичного масштабу.

Одкровення перше полягає в тому, що інформація – матеріальна. Одкровення друге: використовуючи цей ресурс інфопотоку, Землю захопила інопланетна свідомість, паразитарні Сірі. Сірі міцно укорінилися на всіх рівнях влади і послідовно винищують людство (наприклад, боротьбою за права сексуальних меншин). Мета їхня – замінити людей на керованих клонів. І одкровення третє: Северин має «пробудитися» і врятувати Землю від ворожої навали. Позаземний агент вербує невдаху з простатитом.

Стильних окулярів і різнокольорових пігулок не буде, замість них – різнокольорові патетичні монологи. Ці двоє замикаються в купе, попивають коньячок і обговорюють сумні перспективи людства Було б закинути цій кострубатій історії переспіви бесід Івана Карамазова з Чортом, та зрештою «сусіда», виявиться, звати Іваном; але аж занадто не до порівняння ці розмови.

Романи про всесвітні змови завжди привабливі, бо чітко пояснюють приватні невдачі і недоліки злими некерованими впливами. Роман про клінічних невдах Драча цим і займається, доморощеною психотерапією лузерів. Нобелівки отримують грантоїди. Геї руйнують інститут шлюбу. Свідомість формує реклама. І тому подібне. Хіба що пригадується мимовільно, що Северин – серійний зрадник (але не гей, так), а його співрозмовець – нечистий на руку мільйонер (але не на грантах, так).

В арго слово «пасажир» має додаткове значення: це ті, хто не «братва» – хто не знає правил, не тримається протоколу, не включений у систему передачі досвіду. Трактувати назву роману через «феню» цілком підставово, до речі. Той тонкий-дзвінкий Северин часто використовує фрази типу «ліпити горбатого» чи «брати на понт». Отже, в купе сидять двоє. Хто з них «пасажир»?

LB.ua, Ганна Улюра, 05.09.2018