Рефлексії на прочитане

Таки взяв розкручений збірник оповідань «Кат». Книжка зовсім маленька (сотня сторінок), тверда палітурка, зшито все хорошо і в руках не розвалюється.
Сонна проза про літературний процес і рефлексії а-ля спілчанських авторів, приправлена таким собі напівстьобом. Повільне і спокійне — саме те, що не люблю. Загалом, складно таке читати і ще складніше — коментувати. Осилив половину. Читав і все згадував Подіка «Остановісь, мгновєньє…»
Піду послухаю.

Маріян Камиш