Козирне чтиво: 5 книжок, які зробили 2016 рік
У густому переліку порубаного на книжки царства завжди залишаються пеньки і опеньки, які бентежать уяву, коли, споживши їх, присісти перепочити, та й подумати – а що ж такого надзвичайного у буквах, на які змарнували не лише працю лісоруба, але й увагу читача.
Буквоїд, Ігор Бондар-Терещенко, 05.01.2017Славомир Мрожек. Емігранти. Пішки. Портрет. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
Якщо згадати батьків чорного гумору з всюдисущим абсурдом, то питання про те, куди ж подався Федя Давидович з однойменного оповідання Хармса, знову зацікавить апологетів жанру. Поцупивши кусень масла і сховавши його за щокою, він так і не спромігся продати його заможному сусідові, будучи вигнаний з кімнати. Може, туди, де Пакін з Ракукіним мешкали? У будь-якому разі, три взірцеві як на голодну драматургію ХХ століття п’єси з доробку визначного представника театру абсурду поляка Славомира Мрожека – вагомий внесок у сьогоднішні наші роздуми над балаганчиком культурного буття. Зокрема «Емігранти», написані у 1975-му році, були поставлені самим Анджеєм Вайдою - і мова в них про пригоди двох зайшлих до паризького світу-всесвіту поляків. Їдка сатира, знущання одного героя над другим, у фіналі – ридання і спогади про рідну хату, мух під стелею і щоденні консерви для собак, якими зараз доводиться харчуватися. Для письменницької манери Мрожека взагалі характерні іронія і гротеск, виявлення абсурдних сторін життя, нерідко - притчова манера оповіді й фарсові риси. Примітивізація життя, духовне зубожіння, дидактизм у мистецтві – ось те, проти чого все життя змагав у свої творчості автор «Емігрантів», «Пішки», «Портрету». Зрештою, річ навіть не в абсурді трійки п’єс, зібраних у цій ошатній книжці – а в тому оточенні, дискурсі та контексті, який зустрічаємо також у творах інших видатних емігрантів (автор збірки попоїздив таки світом, повернувшись до Польщі). Серед них насамперед – це так само три видатні вигнанці-емігранти зі слов’янського світу, що зробили свій золотий внесок у скарбницю світової, але насамперед західної культури – Ежен Йонеско, Еміль Чоран, Мірча Еліаде.
