Читомо читає: Кларісе Ліспектор, Дмітрій Биков, Крістофер Раєн та Касільда Джета, Салман Рушді
Цього тижня наша редакція зацікавилася романом «Час зірки» бразильської письменниці Кларісе Ліспектор, книжкою про вомбатів російського літературознавця Дмітрія Бикова, дослідженням доісторичних витоків сучасної сексуальності психологом Кристоферером Раєном та психіатром Касільдою Джетою.
Анастасія Герасимова
Кларісе Ліспектор. Час зірки / переклад Ярослава Губарева. –
К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. – 108 с.
Кілька днів тому прочитала «Час зірки» Кларісе Ліспектор. Цікавий твір, гідний роздумів і досліджень з боку не стільки літературознавства, як психоаналізу. Те, що написано про роман Ліспектор у вітчизняних оглядах, у переважній більшості є рерайтом анотації видавництва, але ще гірше з відгуками на, скажімо, російських літературних форумах, де нарікання на безхребетність персонажа постійно перемежовуються зі звинуваченнями авторки у надуманості.
Саме тому «Час зірки» треба читати цілком самостійно, за бажанням, готуючись до того, що за простотою буде ховатися трагедія, за плетінням слів – тривога:
«Я пишу про мінімум фактів, прикрашаючи свій скромний матеріал пурпуром, коштовностями та яскравим сяйвом. Хіба так пишуть? Ні, це не прикрашання, це оголення. Але я остерігаюся наготи, бо це останнє слово»
Ліспектор змусить читача переконатися, що іноді варто ототожнювати автора з оповідачем, особливо коли той так часто повторює, що живе, поки пише.
Читомо, 02.09.2016
