ЗМІ

20 вересня о 19:00 відбудеться четверта онлайн-подія в рамках проєкту «Книжка на сцені». «Книжка на сцені» є етапом масштабного видавничо-театрального проєкту «Особливі прикмети: десять бесід про ідентичність», який утілюватиметься за підтримки програми «Художній переклад» «Креативної Європи»: високоякісний переклад, видання та промоція десяти книжок знакової європейської драматургії в Україні. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Головний режисер львівського театру Лесі Українки Дмитро Захоженко здійснив перформативне читання п’єси Лаури Сінтії Черняускайте в українському перекладі Беатріче Белявців. Лаура Сінтія Черняускайте – сучасна литовська письменниця, поетеса, драматургиня і журналістка. У 2003 році було опубліковано збірку прози та драматичних творів, що увійшла до списку 12-ти кращих книг року Литви. У 2009 році Лауру Черняускайте нагородили Літературною премією Європейського Союзу за роман «Подих у мармур».

Здається, герої п’єси «Ковзанка» можуть жити просто і легко, проте вони продовжують вишукувати незбагненного, концентрованого щастя, якого їм нібито бракує для гармонії. Гірке розчарування чекає того, хто шукаючи льодовика, натрапляє на звичайну ковзанку.

П’єса «Ковзанка» («Liučė čiuožia») 2004 року здобула першу премію на міжнародному театральному фестивалі «Theatertreffen» у Берліні.

Фрагмент з п’єси «Ковзанка»

ФЕЛІКС: Я можу вас понюхати?
ЖІНКА: Ні.
Він відходить. Жінка продовжує вибирати колготи і вслуховується, чи з’явиться він з іншого боку. Фелікс з’являється.
ФЕЛІКС: Заради Бога! Ну, беріть скоріш ті колготи! Яка вам різниця — руді вони чи блакитні? Тугодумка.
ЖІНКА (тихенько): Понюхайте...
Фелікс підходить ззаду. Відкидає вбік волосся з її шиї і довго нюхає її із заплющеними очима.
ЖІНКА: І як?.. (Пауза.) Крістіан Діор «Дольче віта». Двісті літів, і так пахнутиме будь-яка жінка. Навіть ваша. Якщо ви не скнара, звісно. (Пауза. Жінка обертається до Фелікса. Він плаче.) Що з вами?..
Фелікс відходить і прямує до каси. За кілька секунд чергу за ним займає Жінка.
ЖІНКА: Що робитимете з томатним соусом?
ФЕЛІКС: Додаватиму в чай.
ЖІНКА: Я теж хочу чаю з томатним соусом.
ФЕЛІКС: То спробуйте. Тільки не пропонуйте чоловікові. Здогадуюся, що в нього інший смак.
ЖІНКА: Інший ніж у вас?
ФЕЛІКС: Я чаю не п’ю.
ЖІНКА: O!.. Тоді для кого?..
ФЕЛІКС: Я наливаю собі й дивлюсь. Яка різниця, куди наливати.
ЖІНКА: Ходімо до вас.
Фелікс обертається.
ЖІНКА (сухо): Так, я напрошуюсь.
ФЕЛІКС: Вашому чоловікові це не сподобається.
ЖІНКА: Безумовно. То ви запрошуєте в гості чи ні?
Фелікс відвертається від неї і розраховується за томатний соус. Жінка тицяє його своїм візком.
ЖІНКА: Гей! Я хочу вас понюхати.
ФЕЛІКС (касирці): Що ви робили б, якби в торговельному центрі до вас чіплялася жінка?
КАСИРКА (оторопівши): Я подумала б, що вона лесбійка.
ФЕЛІКС (до Жінки): Ви лесбійка?
ЖІНКА: Ні.
ФЕЛІКС: Ходімо.
Вони виходять з магазину. Вечір, надворі вже темно. Фелікс глибоко вдихає повітря.
ФЕЛІКС: Ви чуєте, як пахне морем?
ЖІНКА: Ні.
ФЕЛІКС: Шкода.
ЖІНКА: Я купила рибу. От звідки запах моря.
ФЕЛІКС: Не може бути?
ЖІНКА (не відчувши іронії): Так-так. Це риба.
ФЕЛІКС: Золота рибка?
ЖІНКА: Та сама.
ФЕЛІКС: Врятуймо їй життя. Випустимо її у ванну й годуватимемо бубликами. Можливо, вона здійснить наші бажання.
ЖІНКА (нетерпляче): У тому випадку, коли бажання збігаються... Послухайте, у мене обмаль часу. Чоловік біля телевізора й усяке інше... Де ви мешкаєте?
ФЕЛІКС: A, тут поруч — через дорогу.
ЖІНКА: От і чудово. Гайда, біжімо рятувати золоту рибку!
ФЕЛІКС: Біжіть рятувати свого чоловіка. Поки його не зачарував привид телебачення. Я цілком серйозно.
ЖІНКА: Він уже давно зачарований... Ви передумали? Не подобаюся?
ФЕЛІКС: Ні.
Жінка ображена іде.
ФЕЛІКС (біжить наздогін, перепрошує): Вони золоту рибку вбили! Живої тут не продають, такі правила! А чоловіка ще можна врятувати!
ЖІНКА (віддаляючись): Вам самому треба рятуватися. Негайно.
ФЕЛІКС: Дякую!
ЖІНКА: За що?
ФЕЛІКС: За рятувальне коло!
Жінка йде геть.

Teatre.love, 19.09.2020