Наприкінці минулого року редакція УЛГ звернулася до критиків і літературознавців з проханням назвати десятку, на їхній погляд, найкращих і найбільш резонансних українських книжок, які виходили минулого року. Згідно з умовами рейтингу, за перше місце в десятці книжка отримує 10 балів, за друге – 9 і т. д. Один із експертів (М. Слабошпицький) запропонував свою десятку кращих книжок без розподілу місць, відтак кожній із книжок, за правилами нашого рейтингу, нараховується по 5 балів. Звісно, подібне рейтингування носить значною мірою суб’єктивний характер і не претендує на істинність і універсалізм (як, зрештою, й інші подібні рейтинги), проте все ж дозволяє простежити певні закономірності і зробити відповідні висновки. Також безперечно слід відзначити прозорість і об’єктивність нашого рейтингування: версії кожного експерта ми публікуємо, відтак знімаємо сумніви щодо упередженості організаторів опитування. Редакція УЛГ вітає лідерів нашого опитування, а також дякує шановним експертам за участь у рейтингуванні.
Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО (м. Харків)
- Любко Дереш. Спустошення
- Володимир Рафеенко. Долгота дней
- Марина Гримич. Падре Балтазар на прізвисько Тойво
- Наталка Сняданко. Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма
- Юрій Винничук. Лютеція
- Олег Лишега. Laterna Magica
- Елена Мордовина. Баланс белого
- Олексій Жупанський. Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек
- Олексій Винокуров. Ангел пригляду
- Оксана Велит. Добро пожаловать в ад.
Володимир БРЮГГЕН (м. Харків)
Вдячний «Українській літературній газеті» за пропозицію назвати десяток найцікавіших книг, прочитаних мною минулого року. Охоче роблю це, але з двома застереженнями. Одне – не знаю, чи й набереться десяток. Друге – в будь-якому разі непрочитаного мною лишиться набагато більше. Отож:
(1) Василь Слапчук. Чистий четвер. Есеї. Євген Баран. Шоколадна Україна. Вибрана есеїстка 2013-2015 років. Дві книги під одною палітуркою.
Настільки ж значущі, наскільки й рідкісні автори, які інтригують кожним поворотом думки, кожним стильовим нюансом.
(2) Юрій Барабаш. «Вулиця Крокодилів/Невський проспект. І поза ними. Письменник на етнокультурному пограниччі». Маститий критик радує юнацьким захопленням темою. Поважний академічний стиль єднається з ґрунтовністю й багатоаспектністю суджень. Автор дає свіжий погляд на малодосліджені постаті: Захер-Мазох, Бруно Шульц та ін. Книга читабельна високою мірою.
(3)«Іван Чендей у колі сучасників. Збірник спогадів, статей, есе, художніх творів, бібліографічних джерел». До 95-річчя від дня народження письменника.
(4) Світлана Йовенко. «Жінка у зоні. Повісті, оповідання, поезії». Солідний том вибраного представляє автора масштабного й різногранного, настроєного на тонкі хвилі сучасності. С. Йовенко володіє широким стильовим спектром – від злободенної журналістики до багатошарової поетичної рефлективності, що зупиняється – в розпачі, а чи в захопленні – перед непроникною загадковістю світу. В поетичному серпанкові Світлани Йовенко нелегко орієнтуватися, але йому треба просто довіритись.
(5) Іван Дзюба. «Чорний». Романтик Сергій Жадан (спроба апології)» – журнал «Харків-lit», №№ 8, 9, 2017. Цей перегук двох (або трьох) поколінь дуже показовий, змістовний. Він «раптом» виявляє глибинну близькість у розумінні художніх завдань і творчих можливостей літератури, а вже про пекучу актуальність зачеплених «больових точок», соціальних і громадянських проблем годі й казати.
(6) Володимир Пащенко. «Уява – і ява. Поезія». Це ім’я дедалі упевненіше утверджується на літературній мапі України.
(7) Богдан Смоляк. «Альпінарій. Афоризми, поради, розважання, напучення». Ця книжечка поетичних і прозових мініатюр належить перу письменника зі Львівщини, і досвід його повчальний тим, що явне прагнення скорочувати слова вивільняє здатність розширювати їхній зміст.
(8) Євген Баран. «Недописана книга… Частина инча…». Жива, пульсуюча книжка, яка на багатьох сторінках зупиняє твій погляд і змушує думати разом з автором.
(9) Сергій Жадан. Інтернат. Роман. Я дуже радію, що Сергій Жадан уперше в своїй літературній практиці написав прозу, чиї достойності рішуче перевищують її недоліки.
(10) Юрій Педан. Брифинг в подворотне. Проза, поезія, переклади, гумор. У літературних колах Ю. Педан відомий як перекладач з італійської на українську. А от що він – поет самобутній і витончений, у рідному Києві не знає майже ніхто. Такі-от парадокси… Між тим його книга – справжній скарб для любителів гострого, дотепного, зваженого слова, для поціновувачів нескінченної й багатющої гри зі словом.
Василь ҐАБОР (м. Львів)
Наприкінці року редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський телефонує мені і просить назвати десять книг, які мені найбільше сподобалися. На жаль, я не маю часу ознайомитися з морем літературних новинок, тому боюся оминути увагою вартісні видання, й кажу Михайлові, що моя «десятка» видаватиметься читачам надто суб’єктивною (сказати б «приватною»), але він наполягає, і я погоджуюся.
Свою «десятку» хотів би розпочати з видання, яке вийшло 2016 р. , але й досі не можу придбати його у Львові, називається воно (1) «Жага кохання: Антологія японської жіночої поезії (IV—XX ст. )». Таку високу довіру до книги викликає одне тільки ім’я перекладача — Івана Бондаренка. Бо для мене українська японістика тримається на двох стовпах — двох Іванах, Дзюбові і Бондаренкові.
А може, все ж таки перше місце треба віддати (2) «Повній збірці творів» Михайля Семенка? — вагаюся. Неодмінно віддав би цьому розкішному виданню «Темпори» перше місце, якби назва відповідала дійсності. Бо насправді «Повна збірка творів» — не є повною.
2017 рік пройшов для мене і багатьох моїх друзів під знаком Андрія Содомори, практикуючого античника, який на початку грудня відсвяткував своє 80-ліття. Львівські видавництва гідно пошанували цього ґеніального перекладача і ориґінального письменника настрою: видавництво «Літопис» видало його «Історію одного перекладу», ЛА «Піраміда» — «Усміх речей», а видавництво «Апріорі» — аж чотири книги: «Афористичні етюди», «Грецьку епіграму», «Моральні листи до Луцілія» Сенеки і «Вибрані листи» Плінія Молодшого. Всі ці книги гідні відзнак, але принаймні три з них — особливі, бо вперше перекладені й надзвичайно глибоко занурюють сучасну людину в духовний простів Античності. Це — (3) «Грецька епіграма» та (4) «Вибрані листи» Плінія Молодшого у перекладі Андрія Содомори та його роздуми — (5) «Афористичні етюди».
І знову вагаюся, а чому аж на шостій сходинці опинився мій улюблений Борхес у чудовому перекладі Сергія Борщевського? (6) «Книга вигаданих істот» Хорхе Луїса Борхеса і Маргарити Герреро «Видавництва Старого Лева» гідна того, щоб відкрити мою «десятку». Можливо тому, що дуже хочеться пошанувати Михайля Семенка, уперше перекладену японську любовну поезію в інтерпретаціях Івана Бондаренка і таку світлу і шляхетну людину як Андрій Содомора.
А сьома сходинка — нова дилема для мене. У видавництві «Комубук» вийшла низка книг моїх улюблених авторів — «Дублінці» Джеймса Джойса, «Міссіс Делловей» Вірджинії Вулф, «Паризький сплін» Шарля Бодлера з есеями Вальтера Беньяміна та ін. Це нові прочитання світової класики новою ґенерацією перекладачів, тож всі ці видання поставив би на сьоме місце, а якщо не можна так робити, то на ньому залишаться (7) «Дублінці» видатного ірландця.
Восьме місце віддав би вперше перекладеній в Україні книзі першій Фірдоусі (8) «Шах-наме», праці двох людей — перекладача Миколи Ільницького й покійного Романа Гамади, який встиг здійснити наукову підготовку тексту для перекладу.
А дев’яту сходинку для мене посіла книга (9) Тура Геєрдала «Фату-Хіва. Назад до природи» у доброму перекладі Ірини Сабор, талановитої учениці Наталі Іваничук.
Я дійшов до останньої позиції «десятки», і почав вагатися, чому не згадав жодної книги сучасних українських письменників, про які говорять усі та імена яких постійно на вустах читачів? Напевно, я несправедливий до них? Ймовірно. Та справа дуже проста: я також причетний до видання творів сучасних українських авторів у проекті «Приватна колекція» і мені не випадає називати їхні імена серед кращих, хоч вони вартують цього найбільше, бо це такі серйозні автори, як Галина Пагутяк з двома новими книгами з майбутнього десятикнижжя і Микола Рябчук зі своїми львівськими андеґраундними оповіданнями «До Чаплі на уродини», Володимир Даниленко з любовними історіями в антології «Свято гарбузової княгині» і Петро Яценко зі своїм новаторським романом «Нечуй. Немов. Небач», написанім у стилі парового панку та ін. А може, на десяту сходинку поставити видання…? І тут згадую щойно випущену у світ книжку (10) «Антонич від А до Я» «Видавництва Старого Лева», тексти до якої написав Данило Ільницький, і без вагань віддаю їй десяту сходинку. Мої приятелі-письменники великодушно вибачать мені мою «рейтинґову» неувагу до їх видань, бо знають, що я їх люблю і глибоко шаную.
Олександр ГОРДОН (м. Київ)
- Твори Хуани Інес де ла Крус у 4-х книгах у перекладах С. Борщевського
- Моріс Карем. Чарівний ліхтар: поезії у перекладах Всеволода Ткаченка
- Володимир Базилевський. Лук і ліра
- Тетяна Пишнюк. Нерозгаданий постскриптум
- Божена Боба-Дига. Завтра сьогодні вчора: поезії у перекладах К. Девдери
- Василь Кухта. Контрабанда слова
- Інна Ковальчук. Крещендо
- Наталія Горішна. Звинувачена в почуттях
- Світлана Бреславська. Ти
- Любов Проць. Ластів’ятко.
Сергій ДЗЮБА (м. Чернігів)
- Катерина Калитко. Земля Загублених, або Маленькі страшні казки
- Сергій Жадан. Інтернат
- Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана / Упорядник Іван Малкович. – 2-ге видання, доповнене
- Хуан Рамон Хіменес. Платеро і я: повість / З іспанської переклав Юрій Ананко
- Павло Вольвач. Сни Неофіта
- Євген Баран. Недописана книга… частина инча : щоденникові медитації, афоризми
- Олег Гончаренко. В чеканні нової трави (Апокрифи дійсності)
- Леонід Ушкалов. Ловитва невловимого птаха: життя Григорія Сковороди
- Михась Пазняков. Тепло ромашкової завії
- Ярослав Савчин. Читання ватри.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ (м. Київ)
- Юрій Щербак. Україна в епіцентрі світового шторму
- Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури
- Антонія Цвід. Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка
- Володимир Рафєєнко. Довгі часи
- Сергій Жадан. Інтернат
- Василь Клічак. Копана гора
- Ігор Павлюк. Сопілка
- Остап Українець. Малхут
- Parasol
- Антологія української поезії XX століття: від Тичини до Жадана / Упорядник Іван Малкович. – 2-ге видання, доповнене.
Віктор МЕЛЬНИК (м. Київ)
- Твори Хуани Інес де ла Крус у 4-х книгах у перекладах С. Борщевського
- Тарас Федюк. Канабіс
- Ігор Римарук. Три потоки місячного світла
- Джон Максвелл Кутзее. Безчестя
- Андрій Содомора. Афористичні етюди
- Олесь Ільченко. Збирачі туманів
- Людмила Дядченко. Курка для турка
- Орхан Памук. Химерність моїх думок
- Тетяна Пишнюк. Нерозгаданий постскриптум
- Владислав Івченко. Детективна агенція «Буря і натиск».
Наталя ПАСІЧНИК (м. Теребовля наТернопільщині)
- Роман Скиба. Погода для некурців
- Тарас Федюк. Канабіс
- Ігор Шуров. Слоуни
- Ігор Римарук. Три потоки місячного світла
- Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель. Д. Вортман та ін.
- Астрід Ліндгрен. Щоденники воєнного часу
- У злиднях Парижа і Лондона / Джордж Орвелл; з англ. пер. Є. Поляков
- Вінстон Черчілль. Саврола:роман; з англ. пер. В. Носенко
- Пауль Целан. Волокнисті сонця. Поезії / Упорядкування, переклад з німецької, післямова та ґлосарій Петра Рихла (нім. та укр. мовами)
- Олександр Балабко. Олександр Вертинський, нащадок Гоголя. Шляхами артиста.
Богдан ПАСТУХ (м. Львів)
- Міґель де Унамуно. Життя Дон Кіхота і Санчо за розповіддю Міґеля де Сервантеса Сааведри, яку пояснює і коментує Міґель де Унамуно ∕ Пер. з ісп. Віктор Шовкун
- Вибраний Езра Павнд: у 2 томах. ∕ Упорядники М. Р. Стех та М. Полюга; передмова М. Р. Стеха
- Марія Савчин Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни. Видання друге
- Талеб Насім Ніколас Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті ∕ Насім Ніколас Талеб; пер. , з англ. Микола Климчук
- Артем Чех. Точка нуль
- Маріанна Кіяновська. Бабин Яр. Голосами
- Степан Процюк. Травам не можна помирати
- Джон Б. Джудіс. Великий вибух популізму
- Тарас Федюк. Канабіс
- Володимир Єрмоленко. Ловець океану. Історія Одіссея.
Ярослав ПОЛІЩУК (м. Київ – м. Краків, Польща)
- Артем Чех. Точка нуль.
Окрім соціальної гостроти й актуальності теми, твір виявляє характерну тенденцію сучасної літератури – схильність до гібридизації дискурсів літератури fiction i non-fiction.
- Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач.
Твір цікавий як експеримент ігрового осучаснення й реактуалізації української літературної класики.
- Сергій Жадан. Інтернат.
Прикметне вправне володіння словом і спроба спростити письмо, виділяючи в ньому найяскравіші маркери. Водночас в ідейному плані твір розчаровує.
- Галина Крук. Доросла.
Також цікаве змішування різних дискурсів мовлення та сміливий пошук властивої форми, але – в поезії.
- Олександра Іванюк. Амор[т]е.
Твір привертає увагу тим, що опертий на документальній основі та зображує війну на Донбасі в незвичному ракурсі: через любовну історію, де героїня й оповідач – іноземка.
- Василь Шкляр. Троща.
Шкляр укотре репрезентує патріотичну заангажованість, поєднану з доброю культурою письма.
- Володимир Лис. Місяць, обмитий дощем.
Письменник виступає в новому амплуа, представляючи новели та есеї, що дають добре відчуття минулого (і переосмисленого заново) часу.
- Тарас Федюк. Канабіс.
Художній світ Федюка самобутній і вирізняється на тлі багатьох невиразних книжок наших поетів.
- Дзвінка Матіяш. Дорога святого Якова.
Книжка прикметна як українське втілення універсальної фабули подорожі-випробування, що залишається популярною серед читачів.
- Надія Мориквас. Винова гора.
Авторка створює романтичний образ галицького містечка, що в своїй історії пережило всі драми й трагедії нашої епохи – ХХ та початку ХХІ століття.
Костянтин РОДИК (м. Київ)
- Сергій Жадан. Інтернат
- Оксана Забужко. Після третього дзвінка вхід до зали забороняється
- Василь Шкляр. Троща
- Юрій Винничук. Лютеція
- Тарас Федюк. Канабіс
- Ян Валетов. 1917; Лучший возраст для смерти
- Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури
- Іван Дзюба. Чорний романтик Сергій Жадан
- Маріанна Кіяновська. Бабин Яр. Голосами
- Юрій Іздрик. Папіроси. 25 віршів без фільтра.
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ (м. Київ)
Хотів би я побачити людину, яка заявила б: «Я прочитала всі найважливіші видання України за нинішній рік!» Я ніколи не повірив би їй, оскільки це практично неможливо – у нас щороку з’являється стільки прекрасних видань, що всі їх можна хіба що тільки поглядом охопити. Є лише два сумних «але». Перше: гомеопатичні наклади. Друге: книжки в нас купують страшенно мало. Ми й за кількістю видань на душу населення посідаємо останнє місце в Європі, і, гадаю, за кількістю купованих на душу населення також.
Звичайно, читач зрозуміє, що я далекий од амбіцій вибудувати тут ієрархічну піраміду цьогорічних видань, – я пишу тільки про найпомітніше з того, що прочитав. Мені важко вкластися в десять позицій, але спробую.
Перелік цей починаю не за спортивним принципом (перше місце, друге, третє…), а за алфавітом.
- Сергій Герман. Via Romana (Життя митрополита Андрея Шептицького)
- Григорій Гусейнов. Принцеси революції Дві героїчні історії
- Мирослав Дочинець. Мафтей. Книга, написана сухим пером
- Олексій Жупанський. Благослови тебе Боже! Чорний Генсек
- Сергій Козак. Раритети української діаспори (у 4-х томах).
- Корона, або Спадщина Королівства Руського
- Іван Корсак. На розстанях долі
- Юрій Косач. Сузір’я Лебедя, Володарка Понтиди
- Дмитро Павличко. Спогади (Том 3)
- Левко Різник. Містерія непокори патріарха Йосифа.
Пояснення того, чому я виділяю саме ці книжки з-поміж усіх прочитаних, забрало б чимало місця. Кожен випадок конкретний: там бралася до уваги унікальність проекту («Раритети української діаспори», «Корона, або Спадщина Королівства Руського»), там художня яскравість, тріумф мистецтва прози (обидва романи Юрія Косача, «Мафтей» М. Дочинця), там неймовірна цікавість покладеного в основу твору матеріалу й оригінальна його художня інтерпретація («Принцеси революції», «Via Romana», «На розстанях долі», «Містерія непокори патріарха Йосифа»).
Шкода, що цього року не було помітних книжок у Юрія Мушкетика, Галини Пагутяк, Надії Гуменюк, Валерія Гужви, Володимира Лиса, Юрія Щербака, Василя Слапчука, Теодозії Зарівної, які вже давно прописані в моєму літературному каноні і входять до моєї обов’язкової лектури. Не розминаюся із жодною їхньою книжкою.
Я не говорив про поезію, оскільки обставини склалися так, що читав її лише в часописах. Випустив з уваги дитячу літературу, де з’явилося ціле гроно цікавих імен. Із видань публіцистики й критики нічого резонансного не зауважив.
Микола СЛАВИНСЬКИЙ (м. Київ)
- Віктор Терен. Жити
- Петро Сорока. Де свище Овлур
- Михайло Шевченко. Прихиляю тобі небеса
- Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури
- Микола Боровко. Діагноз
- Ігор Гургула. Посмішка Авгура
- Петро Кононенко. Сонячний фенікс
- Ярослав Ткачівський. Навія
- Сергій Пономаренко. Формула безсмертя
- Юлія Бережко-Камінська. Пошепки і вголос.
Олег СОЛОВЕЙ (м. Вінниця)
- Катерина Калитко. Земля загублених
- Ігор Римарук. Три потоки місячного світла
- Сергій Татчин. Вінницька абетка
- Сергій Татчин, Уляна Галич. Епістолярні хроніки
- Павло Вольвач. Сни неофіта
- Степан Процюк. Травам не можна помирати
- Тарас Федюк. Канабіс
- Василь Махно. Паперовий міст
- Сергій Жадан. Інтернат
- Леонід Ушкалов. Ловитва невловного птаха.
Петро СОРОКА (м. Тернопіль)
- Василь Кухта. Контрабанда слова
- Валентина Мастєрова. На тому березі
- Світлана Антонишин. Свіча-до-ля
- Валерій Герасимчук. Ти намагався врятувати світ
- Мирослав Дочинець. Зряче перо
- Ульф Старк. Мій друг Персі, Баффаль Білл і я. Переклад з шведської Галини Кирпи
- Надія Гаврилюк. Дольки днів
- Стас Бондаренко. З ким МІСто говорить. Базилевський Володимир. «Лук і Ліра»
- Володимир Лис. Місяць, обмитий дощем
- Хуан Рамон Хіменес. Платеро і я. Переклад з іспанської Юрія Ананка.
Павло ЩИРИЦЯ (м. Київ)
- Ігор Римарук. Три потоки місячного світла
- Костянтин Москалець. Поезія Келії
- Василь Карп’юк. Глінтвейн дорогою на Говерлу
- Сергій Татчин. Вінницька абетка
- Павло Вольвач. Сни неофіта
- Володимир Єрмоленко. Ловець океану
- Сергій Осока. Нічні купання в серпні
- Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури
- Звонко Каранович. Три картини перемоги (пер. із серб. З. Гук)
- Катерина Калитко. Земля загублених.
