Українські видавці шоковані неможливістю незрячих співгромадян долучатися до нових творів – ані друкувати шрифтом Брайля, ані озвучувати сучасну літературу фінансовані державою профільні структури не поспішають і традиційно бідкаються на брак коштів. Тож небайдужі узялися зорганізовуватися в акції "Озвучимо книги для незрячих".
Євгенію Гоцуляк зустрічають у бібліотеці вже як добру знайому. Двічі на місяць жінка вже багато років приходить брати аудіокниги для чоловікової матері, що осліпла. Вибирає з того, що вже прочитали. Лише 40% бібліотечного фонду записані на аудіоносії, і більша частина – доступна на касетах. І прослухати їх можна лише на спеціальних аудіоплеєрах.
"Макс Бондаренко. Обрати янгола. Повість. Запис на 2 касетах, 2004 рік". Можна сказати, це вдала знахідка, адже аудіокнижок українською на цих полицях не так вже і багато. Якщо порахувати, то всього 5% від загального озвученого фонду.
Директор бібліотеки розповідає, що читачі, яких більш як тисячу, постійно замовляють книжки. Працівники закладу їх купують і віддають на озвучування. Але найчастіше впирається все у недостатність фінансування. Тож сучасна література тут рідкість.
"Це може пройти рік чи два, поки ми знайдемо можливість її придбати, він забуде, ми її озвучимо. Декілька років я шукав книгу Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих сонети Шекспіра у перекладі Павличка. Я не знайшов цю книгу і по сей день", – розповідає директор Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих Юрій Вишняков.
Іван Рябчій навіть не міг уявити, що переклад його книжки Дідьє ван Ковеларт "Жуль" про сліпу жінку та пса-поводиря порушить проблему дефіциту літератури для сліпих. Одразу після виходу роману у січні разом із видавцем замислилися, як зробити твір доступним для тих, хто не може читати сам. Подарували примірники бібліотеці. Але там їм відповіли, коли озвучать роман – не знають.
Тоді видавець і перекладач запропонували радіоведучим на волонтерських засадах озвучити книжку. Першими відгукнулися у Сєвєродонецьку. Нині репетирують. "Ми відгукнулися на це одразу. Тому що у нас такий досвід був у Луганську. У нас була така можливість, ми робили аудіоспектаклі для дітей… Це така потужна підтримка буде людям. Ми їхні очі", – пояснює головний редактор Національної телекомпанії України "Луганська регіональна дирекція" Ірина Коваль.
Слідом за луганськими дикторами ідею поповнити фонд бібліотеки для сліпих підтримали й інші радійники. А видавець Анетта Антоненко вирішила передати права на озвучування і решти своїх книжок, та закликала до такого ж кроку й інших колег: "На сьогоднішній момент, я просто пропоную ті, що у мене є права – це біля 20 книжок, може більше, але я вже поговорила зі своїми колегами, вони переговорять з авторами. Вони сказали, що підключаться на цей проект і що вони теж передадуть права несучасних авторів".
Перші озвучені книжки до бібліотеки планують передати наприкінці березня.
