ЗМІ

"Там, за зимою"

Історія чилійської жінки, майстерно перекладена Сергієм Борщевським – це справжній калейдоскоп доль і життів, якими багата латиноамериканська культура. Героїня роману не так давно мешкає в нью-йоркському Брукліні зі своїм песиком, викладає в університеті за шестимісячним контрактом, варить юшку, "здатну підняти з могили мерця", і шукає заміну покинутому коханцю.

"У свої шістдесят два роки Лусія все ще неминуче плекала дівочі фантазії", – пояснює авторка, а сама героїня мріє завести роман з колегою, який здає їй помешкання, має старого батька і живе з чотирма котами, за домовленістю смсуючи щовечора сусідці "Ще живий". "Я теж, курва", – відповідає та, так само боячись померти на самоті. І лише аварія на засніженій вулиці, яка привела в їхню оселю молоду латиноамериканку, переплела їх долі, не давши збожеволіти на самоті. Наче дивний камертон, вона змушує героїв розповісти свої історії, розказавши свою, з братом-бандитом і втечею на заробітки.

Чи кращим було життя її рятівників – одна чіпляла в юності плакат Че Гевари на стіну, "тому що це був братів подарунок, тому що партизан виглядав сексуально й щоб подратувати матір, котра вважала його злочинцем", другий, старий викладач-іпохондрик, мріє "скінчити свої дні, граючи на роялі в товаристві чудових афроамериканців, які зглянуться на нього й приймуть до свого гурту, і він забудеться у ритмах труби й саксофону, оглушений африканським ентузіазмом ударної установки".

Утім, читачеві не вдасться забутися серед карнавалу екзотичних історій та пригод, які чекають на трійцю, що несподівано об'єдналася зимової ночі у сонному Брукліні.

МАКСИМУМ, Ігор Бондар-Терещенко, 17.05.2018