Новини

Сьогодні день народження у Eric Emmanuel Schmitt.
Ювілей! 20 років Майстрові виповнюється!

6 років тому я розпочав роботу над перекладом його творів - і відтоді вийшли друком "Двоє добродіїв із Брюсселя", "Мадам Пилінська і таємниця Шопена", "Загадка Айнштайна", "Готель між двох світів", "Концерт пам'яті янгола" тощо. А у МОЛОДИЙ ТЕАТР іде "Тектоніка почуттів" у моєму перекладі.
На цьому шляху весь час поруч була і надихала Anetta Antonenko «Видавництво Анетти Антоненко» з її любов'ю до ЕЕШ, а ще Eléna Saïna Institut Français d'Ukraine Ambassade de France en Ukraine , також залюблена у світ бельгійського любомудра.

Півтора роки тому я ще й став офіційним представником ЕЕШ у всьому, що стосується його театральної творчості. І це стало непростим випробуванням для людини творчої, але... Але! За цей час підписані і перепідписані угоди з театрами в Києві, Запоріжжі і Львові, проведені переговори в інших регіональних центрах України - і це тільки початок!
І тут я хочу подякувати своїм дивовижним феям Алена Гаврилко та Елена Цапенко. Без вас я не зміг би цього зробити!

Звісно, не так хотів я святкувати, ой не так... Післязавтра мала відбутися прем'єра у Театр "Сузір'я" PNZL прекрасної "Мадам Пилінської...", та судилося нам це зробити після карантину. І ми це зробимо, правда ж, Олексій Павлович Кужельний Iryna Batko-Stupka?

А ще велике спасибі Oleg Vergelis ZN.ua - Зеркало Недели, який невтомно підігрівав у мені інтерес до творчості ЕЕШ.
Безцінною була допомога і Журнал Всесвіт Dmytro Drozdovskyi (позначити повноцінно якогось чомусь відмовляється мій охоплений радощами від ювілею комп'ютер) і багатьох інших колег і друзів.

Тим часом пропоную для всіх невеличкий уривок із "Мадам Пилінської..."

Від перекладача Івана Рябчія

– Ви інтелектуал. Ви граєте ноти, не звуки. Думаєте про висоту, про фрази, не зважаєте ні на тембр, ні на колорит.
– Тобто?
– Ви досить майстерні для Баха. І це нормально для розсудливої людини. Бах творив музику незалежно від звуків, завдяки чому його можна грати на різних інструментах. Якщо хочете, це музична математика. Візьміть хоча б «Витриманий клавір»: хіба не звучить він однаково потужно на клавесині, роялі, акордеоні чи ксилофоні? Бах, мов Гімалаї у музиці, піднісся серед пустелі дрібнодзвонів. Завершував він життя сліпцем, це правда, однак усе життя він творив музику, мов глухий.
– Глухий? Хто, Бах?!
– Найбільший з глухих, що їх коли-небудь носила земля! Абсолютний геній глухоти. Погодьтесь, адже Шопен здається музикантом ціліснішим, ніж Бах: Шопен методично опрацьовує не лише мелодію і гармонію, але й тембр!
– Ви, певно, жартуєте! Адже він писав лише для піаніно.
– І саме це є доказом великого творіння! Бо звучить саме так, як він чув. Шопен був дуже вимогливим до елементів, з яких складається музика. Йому часто закидають, що він обмежив себе піаніно, йому закидали це ще за його життя, адже тоді статки і слава йшли від опер та симфонічних концертів. А він стояв на своєму. Оцініть його силу волі! Яка глибина! Геній – це той, хто швидко збагнув своє призначення на землі. Шопен зробив себе відомим і визнаним з-поміж решти; з вісімнадцяти років він відмахувався від премудрих порад. Чому? Не тому, що зневажав гроші, радше боявся зрадити звуку. Він грав з тембром, достоту Рембрандт з фарбами на палітрі. Бах вправлявся в рисунку, Шопен – у музиці.
– Однак коли Баха виконує оркестр, фарби спалахують і змішуються.
– Бах пропонує розмальовки, що їх розфарбовують музиканти. З Шопеном інакше. Його техніка дуже нагадує акварельний живопис. Усе поєднується в єдино можливий, унікальний спосіб, і м’які гармонійні обриси скидаються на потоки води, що змішуються та змінюють колір.
Докоряючи уявним ворогам, вона аж розчервонілась:
– Годі торочити на всі лади, буцімто він «обмежив» себе піаніно! Він вигадав піаніно! Завдяки йому піаніно перетворилося на цілий світ, самодостатній безмежний нескінченний світ зі своїми океанами і континентами...
– І все ж Бетховен...
– Бетховен просто користувався піаніно, а не служив йому! Бетховен бачив у піаніно найкращий замінник оркестру. За браком кращого він використовував піаніно, мов крайній засіб.
– А Шуберт?
– Шуберт присвятив себе камерній музиці. Він писав для домашніх інструментів.
– Ви досить відверта!
Мадам раптом замовкла, почервоніла, зітхнула і пробурмотіла зворушено:
– Дякую...