ЗМІ

У спілкуванні з колишнім канцлером, до якого завітали на інтерв’ю журналісти, панує абсурд, як і в попередній п’єсі автора – відомого есеїста, драматурга й першого чеського президента. «Після відставки» Вацлава Гавела взагалі видається за альтернативу «Королю Ліру» й «Вишневому саду», які так само опосередковано тут «присутні». «ДЖЕК (читає): Можете нам розповісти, пане канцлере, як після стількох років перебування… ІРЕНА: Може, ти представиш мене? РІГЕР: О, так, вибач, це Ірена, моя давня подруга. ДЖЕК: Джек. ІРЕНА: Приємно познайомитися, Джеку. ДЖЕК (до Рігера): У вас симпатична давня подруга. РІГЕР: Дякую. ДЖЕК (читає): Можете нам розповісти, пане канцлере, як після стількох років перебування… ІРЕНА: Вибачте, але що вам можна запропонувати? ДЖЕК: Дякуємо, не турбуйтесь. Хіба що – два пивка, для Боба і для мене. РІГЕР: Я також вип’ю з вами пива. ДЖЕК: Можна мені трохи кориці? Підходить Освальд з тацею, ставить на стіл три пива, з нагрудної кишені дістає пакетик і насипає з нього Джекові в пиво корицю. ІРЕНА (до Освальда): Ти знайшов прищепки? ОСВАЛЬД: Я їх іще не шукав». Тож за сюжетом, головний персонаж – канцлер Ріґер – іде у відставку в неназваній країні, в неназваний час. Але втручається згаданий чеховський мотив, і маємо вимушений від’їзд Ріґера з урядової вілли, і вишневого сад вирубують, щоб побудувати на його місці гігантський торговий центр. Що ж до шекспірівської драми, то тема відходу, самотності, старіння, змін і непорозумінь у власній родині не раз нагадує, звісно, про «Короля Ліра», хоча й часто висвітлювалися у світовій драматургії, але Гавел дивиться на неї трохи інакше, самоіронічно, ніби визнаючи, що не може змиритися з цими речами, і при цьому запитуючи сам себе: а чому він повинен про це турбуватися? Турбуватися – хвилюючись на переживаючи – має читач, з чим ми його й вітаємо.

ВСЕСВІТІ, Ігор Бондар-Терещенко, 22.04.2025