ЗМІ

сторії, розказані у цих книжках – від класичної трагедії до сучасної драми – зазвичай трапляються зі звичайними людьми, яким не чуже будь-що людське. Утім, навіть людські слабкості не є виправданням скоєному, і минулого не повернути. Тільки зупинившись і поглянувши цьому самому минулому в очі, герої отримують те, чого прагнуть: покарання для винних і звільнення від тягаря провини для решти.

Оскар Вайлд. Саломея. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

Саломея була написана французькою, коли Вайлд мешкав у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати в Лондоні у червні 1892 року. Головну роль повинна була виконувати Божественна Сара - сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній були зображені біблійні персонажі, а це в англійському театрі було заборонено ще від XVI століття. Заборона на показ вистави в Британії тривав до 1931 року. Тому вперше її поставили у Франції, в театрі Евр, центрі символізму, в Парижі 1896 року. За режисуру взявся Люньє - поборник поетичного театру і керівник Евру.

Сам Вайльд на той час уже був ув’язнений в Редінгській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад Саломеї англійською своєму коханцеві лорду Альфреду Дугласу, а Обрі Бердслі взявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, і він допрацював його. Ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як занадто непристойні. Тому Саломея побачила світ спочатку французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після смерті Вайльда в 1900 році Саломея стала несподівано популярною в Європі, а в 1905-му Ріхард Штраус написав за нею оперу.

НВ Style, Ігор Бондар-Терешенко, 05.10.2018