Дочитую "Понтиїзм" Олександра Михеда.
Дуже цікаво. Якщо узагальнити - то це жменя різних оповідок про виворотну сторону багатого та всякого іншого різного життя. Своєрідний хронотоп: таке і не минуле, і не майбутнє, і не теперішнє, але з нотками антиутопії. Не без нотки моралі: прочитується конфлікт "вічних цінностей" VS зовнішніх проявів успіху та інших понтів - назва книжки как би натякає. Оскільки нашу літературу я зазвичай сприймаю як симптом, то "Понтиїзм" у цьому сенсі можна назвати цікавим поворотом нашої історії хвороби. Щось відбувається, друзі, щось відбувається.
