Видавництво Анетти Антоненко оголосило про припинення співпраці з своїм автором Василем Сторчаком після обговорення його фейсбук-посту про «токсичну українськість». Про це видавництво повідомило у своєму телеграм-каналі.
«Чи стала українськість куди не подайся супер токсичною? Мені здається стала. Задушливо токсичною. То для чого вона мені? Нехай я буду малорос, неправильний українець чи меншовартісним, але я при цьому стану набагато вільнішим від всього цього», — написав Сторчак у своєму дописі щодо роз’єднання українців через питання мови.
Згодом він повідомив про принциповий перехід на російську мову: «Щасливої дороги та успішного будівництва нової України. У вас сьогодні мінус один мовний борець. Можете придбати мою книгу востаннє, щоб подивитися, як талановитий малорос пише українською. Всього найкращого. Прикольно, як патріоти можуть русифікувати вас краще за всю срану російську спадщину».
Таке рішення письменник аргументував небажанням «жертвувати людяністю заради принциповості». За його словами, 75% його кола спілкування спілкується російською і поважає його за українську мову «без будь-якого презирства». «Чому ж я маю ставитися до них з ноткою праведного презирства? … Українська мені дорога, але людяність дорожча», — заявив Сторчак.
Він наголосив, що публічне цькування через мову може викликати у значної частини населення відторгнення української мови і звинуватив критиків у створенні «задушливо токсичної атмосфери».
Після активних обговорень його посту в спільнотах «Непозбувний книгочитун», «Враження.ua», «ЛітСрач» видавництво Анетти Антоненко, яке раніше опублікувало дебютну книжку Сторчака «Лютий», зазначило, що не поділяє його позиції й припиняє співпрацю.
«Ми розуміємо обурення читацької аудиторії та професійної спільноти з приводу заяв Василя Сторчака. З огляду на критичні відмінності між його позицією та ідеологією нашого видавництва, ми вимушені припинити співпрацю», — йдеться в заяві видавництва.
На запитання Читомо, чому видавництво припинило співпрацю тепер, адже це не перший пост такої тематики її автора, директорка Анетта Антоненко відповіла: «Ми не цензуруємо особисті висловлювання письменників, з якими співпрацюємо. Кожна людина має право на власне бачення і думку. При цьому залишаємо за собою право припиняти співпрацю з авторами, позиція яких критично суперечить позиції видавництва. На початку співпраці з цим письменником ми не помічали радикальних розбіжностей у поглядах. З часом він почав значно активніше публікуватися у соцмережах, і далеко не всі його погляди збігалися з нашими. У деяких випадках ми дискутували з ним, однак останні дописи автора довели, що наші з ним погляди абсолютно несумісні. Це і стало поштовхом для припинення співпраці».
У коментарі Читомо Сторчак наголосив, що його пост не про дискримінацію української мови.
«Це про те, що українці в угарі патріотичного підйому шкодять і українській мові, що для мене неприємно звичайно, і роз’єднують своєю злобою тих, хто теж українець», – прокоментував він.
Cторчак сказав, що до видавництва не має абсолютно ніяких претензій.
«Тільки вдячність. Вони дійсно професіональні, дуже круті люди і я їм вдячний за довіру», – розповів автор.
Анетта Антоненко наголосила, що видавництво продовжить підтримувати молодих авторів, але планує більш ретельно підходити до їхньої оцінки.
«Ситуація неприємна, це правда. Загалом у житті трапляється різне, але це не означає, що наш інтерес до молодих авторів-початківців зник. Однією зі своїх видавничих місій ми вважаємо роботу з молодими письменниками і будемо працювати з обдарованими перспективними авторами надалі. Однак, після нинішньої ситуації, ми будемо ретельніше вивчати позицію наших майбутніх авторів з принципових для нас питань», — додала видавчиня.
За її словами, основним критерієм для початку співпраці лишається оцінка тексту. На запитання, чи цікавилося видавництво попередньою роботою і освітою автора, Анетта Антоненко відповіла, що напередодні укладання контракту отримали інформацію про освіту Сторчака, але не про бойовий досвід. На її думку, інформація про освіту чи інші аспекти життя автора не є визначальними, хоча вони завжди доступні на офіційному сайті видавництва.
Для Читомо Василь Сторчак розповів про свій бойовий досвід, а саме зазначив, що був офіцером бригади тактичної авіації і проходив військову службу з 2012 по 2017 рік на посаді начальника відділення засобів автоматизації центру автоматизованих систем управління.
Після завершення контракту вирішив звільнитися. За його словами, ключову роль у цьому рішенні зіграло розчарування станом армії та підходом до важливих питань безпеки: «У бойових діях не брав участі, в мене інший профіль роботи був. У 2017 році я звільнявся максимально розчарований. Я бачив наслідки АТО і не міг зрозуміти: у нас війна чи ні, тому що те, на що у всіх відкрилися зараз очі, тоді було просто нікому не потрібним. Більшості, скажімо так. Дуже значній».
Василь Сторчак має дві вищі освіти: технічну за спеціальністю «Автоматизовані системи управління» (ВІТІ НТУУ КПІ) та психологічну, яку отримав заочно в університеті Драгоманова у 2015-2017 роках. Крім того, навчався в Київському інституті гештальту та психодрами з 2018 до 2021 року, хоча психологом не працював. Наразі працює у сфері IT.
На початку повномасштабного вторгнення Василь Сторчак перебував за кордоном. Він розповів, що намагався повернутися до служби, але не знайшов відкритих посад за своєю вузькоспеціалізованою кваліфікацією.
«Я дізнався, чи є для мене посада у свого колишнього командира, потім у своїй військовій частині, а також через знайомого у військкоматі. Не було ніде, що й не дивно, тому що це штатна посада вузької направленості», — зазначив він.
За словами письменника, за рік-півтора перебування за кордоном він вирішив не повертатися до України: «З часом я побачив, що виявився правий».
Роман «Лютий» вийшов друком у 2024 році. «Це текст-прощання, зворотний відлік до точки неповернення. Нас усе ще об’єднує те, що було до 24 лютого. Попри те, що прощання з тим світом неминуче. Це роман-маніфест героїв проти ідеологічності як такої, проти нав’язливості будь-якої ідеології суспільству і кожному зокрема. Дійсність оголює справжні цінності і знімає маски. Автор зображує суперечливі почуття і вчинки героїв, один з яких має межовий розлад особистості, і закрадаються сумніви, наскільки адекватно тепер можемо говорити і, тим паче, писати про війну», — ідеться в анотації.
Тим часом Анетта Антоненко повідомила, що наклад книжки майже повністю розійшовся.
