Олександр МИХЕД
Пам’ятник Яну Сібеліусу у Гельсінкі. Фрагмент. Фото: Eric Verspoor.
1.
Вслухаюсь у жіночий голос у навушниках. Закриваю очі, намагаюсь уявити – яка б картина склалася в моїй уяві, якби мене вів лише цей голос, яку б картину він намалював у моїй свідомості. І ще ось ці лінії, які відчуваю на доторк. Відкриваю очі, вслухаюсь у голос. Переді мною «Поранений янгол» Хуго Сімберга. Одна з найвідоміших картин в історії фінського мистецтва. Голос у навушниках продовжує розповідь.
Проект «Янгол» хорватської дослідниці Наташі Йовічік, розроблений для національного художнього музею Ateneum – втілення її багаторічного дослідження методу DiTACTA. Це спроба розказати людям із вадами зору про шедеври мистецтва.
«Янгол» говорить лише про одну картину.
Метод Йовічік комбінує тактильні відчуття з аудіальними: відвідувач слухає в навушниках детальний опис і розбір конкретного полотна, перед ним – п’ять табличок, на яких різкими, виразними лініями зображено зменшені копії картин. Кожна табличка репрезентує певний елемент, у випадку «Янгола» – лінію горизонту або фігуру самого пораненого. і заново складає її в уяві глядача. Нашарування за нашаруванням, елемент за елементом Йовічік розбирає картину
Розповідь триває близько 20 хвилин.
20 хвилин сам на сам із картиною. В сотні разів довше, ніж у звичайному проході галереєю чи музейними залами. Здається, можна відчути на доторк сам час.
Як розказати про мистецтво?
Чим воно є насправді?
Як створити кольори в уяві тих, хто їх ніколи не бачив?
2.
Розмова про велич Сібеліуса починається з переліку чотирьох імен, що визначають фінську культуру ХХ століття.
Вяйне Лінна. Автор роману «Невідомий солдат» (1954), ключового тексту, що переосмислює повоєнний досвід Фінляндії. 175 тисяч екземплярів за перші 6 місяців продажів. Населення всієї Фінляндії в 1950-ті складало 4 мільйони жителів.
Туве Янсон. Ну, тут без зайвих пояснень.
Юйсе Лескінен. Автор-виконавець пісень. Близько 30 записаних альбомів протягом понад 30 років творчої діяльності. Очевидно, не одне покоління виросло під його мелодії.
Ян Сібеліус. Композитор. Автор «Фінляндії», симфонічної поеми, що зачасту використовується як неофіційний гімн держави. Прожив 91 рік, став своєрідним втіленням атмосфери зламу століть і при цьому зародження незалежної Фінляндії.
Таким контекстом відкривається одна зі статей каталогу виставки в Ateneum до 150-річчя від дня народження «найвидатнішого композитора Фінляндії», «одного з тих, хто сформував фінську ідентичність». Цьогоріч українці чимало чули про ювілей «поводиря, співця, революціонера, батька народу» і т.д. Однак, як вирішити одвічне питання ювілейних виставок? Як візуалізувати велич творця і розказати тим, хто вперше чує про нього? Як розповісти молоді про того, чиє ім’я вони нав’язливо чують протягом усього життя?
Відповідь банальна: без зайвого пафосу і з необхідним шануванням.
Ювілейна виставка Сібеліуса – справжній блокбастер, що показує вплив літератури та живопису на композитора. У широкому інтердисциплінарному контексті витворюється образ живої людини, яка спілкувалась буквально з ось цими людьми, ось ці люди малювали його портрети, ось з ними вони створювали щось разом. А ось цих митців надихала його музика. Замкнуте коло взаємних впливів.
Аудіо-гід може зчитувати музику-саундтрек, яка має лунати в навушниках відвідувача в конкретному залі.
Простір, де владарює музика.
За ним ще одна галерея – вплив Сібеліуса на ширше тло культури. Зокрема, кадри з екранізації 1955 року книги «Невідомий солдат» Вяйне Лінна. Наприкінці фільму лунає «Фінляндія» Сібеліуса. Два генії, що визначили ідентичність фінів. Як зазначає кураторський текст, ця музика «підкреслює, що самопожертва і витривалість – важливі властивості фінів як нації».
Окремий зал візуалізує динаміку змін портретних зображень Сібеліуса протягом життя – від новачка до живого класика. Десятки портретів і погрудь різних масштабів і реалістичності. Ключовий момент – у добірці портретів карикатурні зображення композитора, загравання рекламного світу (аналогія між симфонією «Фінляндія» та горілкою «Фінляндія» підказує, що друга була джерелом натхнення для першої) і насамкінець – Сібеліус у ролі комічної собаки у коміксовому світі «Качиних історій» з незмінною сигарою в руках.
Традиція зображення Сібеліуса в Фінляндії – окрема історія. Варто просто погуглити пам’ятник Сібеліусу в Гельсінкі, відкритий 1967 року, щоби зрозуміти масштаби мислення і експериментальність самого підходу до розуміння історії та мистецтва.
Як візуалізувати велич звуку?
Як уникнути возвеличення чергового бовдура на п’єдесталі?
Як вшанувати пам’ять і відкрити для себе заново того, про кого знаєш усе своє життя?
3.
Напередодні ми зустрілися з Лаурою Серкосало, виконавчим директором Nuoren Voiman Litto – письменницької організації, заснованої 1921 року. Затишне приміщення в центрі Гельсінкі, радше трикімнатна квартира, ніж робочий офіс.
Я запитав про їхні плани на найближчий час.
Вона розповіла про проект, запланований на 2017 рік. 100 митців Північних країн відвідають 9 країн Балтійського моря. Бюджет 200 тисяч євро.
Я запитав, чи будуть проекти трохи раніше.
Вона розповіла про «Se on taidetta!». Бюджет 40 тисяч євро. Найближчі місяці 200 депутатів Едускунти, фінського парламенту, відповідатимуть на запитання: «Що є мистецтво? В чому цінність мистецтва?» На основі кожної з відповідей окремий художник, письменник, поет, перформер, співак створить новий твір. Кожен із цих творів буде представлений у креативному ролику на YouTube. Однак при цьому парламентарям нададуть можливість позмагатися у фандрайзингу, у пошуку грошей на культуру. Розголос і підтримка кожного політика у ЗМІ залежатиме від грошей, які він зможе інвестувати в культуру.
- Погодься, непоганий стимул для них. Адже навесні 2015 у нас парламентські вибори.
- А що буде з грошима? – запитую Лауру.
- Гроші будуть поділені на рівні частини між усіма 200 учасниками зі сфер культури.
- А що значить «Se on taidetta»?
- Це мистецтво, – відповідає Лаура і посміхається.
