Як написати хороший роман, трилер чи книгу будь-якого іншого жанру, розповів письменник Олександр Михед. Сьогодні, 1 квітня, він провів для лучан майстер-клас «Creative Writing» або «Основи креативного письма: сюжет, персонаж, твіст». Зустріч відбулася у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки.
«Важливо розуміти, що насправді написати «геніальний роман» може кожен із нас. Це буде історія, яку ви розкажете самі і про себе. Та чи буде вона комусь цікавою?», – розпочав лектор.
Зі слів мовця, будь-яку історію можна зробити захоплюючою, якщо тільки дотримуватися визначених правил. Про них Олександр не лише як письменник, а і як літературознавець, розповів присутнім.
1) У тексті не повинно бути ніяких занудних персонажів, тим паче, списаних із себе. Насправді те, що отримують видавці, це зазвичай на 75-80% історії про домогосподарок.
2) Головний герой має бути лише один. Виняток становлять твори, в які автор свідомо вводить кілька головних героїв, кожен з яких від свого імені розповідає історію. Наприклад, як це відбувається у романі «Гра престолів» американського письменника Джорджа Мартіна.
3) У вашого героя обов’язково повинен бути як внутрішній, так і зовнішній конфлікт. Причому ступінь заглиблення у цей конфлікт читачеві бажано пояснити. Також було б добре, якби герой «вголос» міркував: а що станеться, якщо я, наприклад, поїду на вечірку друга, або ж навпаки – якщо залишуся вдома?
4) Важливо чітко визначити тривалість дії у романі: буде це день, тиждень, місяць, роки чи століття.
5) Також варто зібрати максимально повну інформацію про період, в якому відбуватимуться події. Так, приміром, якщо йдеться про конкретний день, то Михед радить подивитися, що саме трапилося у світі саме в цей день. Без сумніву, що 30-те листопада 2013-го відрізнятиметься від 30-го листопада 2014-го.
6) Наступний обов’язковий пункт: локація. «Писати треба про окремі фрагменти світу, а не про все», – наголосив Олександр. Про все можна написати у першій книзі, яка, зазвичай, всім початківцям видається геніальною. Всі наступні історії повинні бути в конкретному місці і в конкретний час, причому, усі умови мають бути логічно пов’язані.
7) Будуйте свій мікрокосм. І розповідайте про нього устами головного героя. Так, наприклад, Лев Толстой обидва свої найвизначніші твори – і «Анну Кареніну», і «Війну і мир», – подає через призму життя, у першому випадку – однієї жінки, в другому – однієї родини.
8) Досліджуйте. Не пишіть про те, в чому ви слабо «шарите». Якщо ж знань не вистачає – ідіть у Google, бібліотеку, до спеціалістів – та будь-куди, але дізнавайтеся те, що незрозуміло навіть вам самим. «Знаєте, чому роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія» отримав стільки схвальних відгуків від критиків і став таким популярним?, – запитав у аудиторії лектор. – Секрет у тому, що сучасна авторка відтворила світ, який був майже 150 років тому, – так, наче ми і зараз в ньому живемо. А вдалося їй це завдяки кропіткій дослідницькій роботі».
9) Використовуйте власну пам’ять та особистий досвід, але лише на благо. Так, якщо ви писатимете про дитину, то, у будь-якому випадку, апелюватимете до власних дитячих років, і тут нічого не вдієш. Важливо навчитися брати з цього користь. Як-от зробив український письменник-мариніст Антон Санченко – автор чудових романів про море, бо і сам колись був моряком – служив у морфлоті.
10) Ще одне важливе правило – розвивати уяву. Без неї всесвіту не побудувати.
11) Визначте жанр, у якому будете писати. І перед тим, як, згідно з своїм задумом, сісти за «історичний еротичний» роман візьміть 10 таких книг і прочитайте їх. Те ж стосується трилерів, наукової фантастики чи будь-чого іншого. 10 книг – не більше і не менше – щоб зрозуміти, як функціонує конкретно цей твір.
12) Ретельно прописуйте характери. Хороший це персонаж чи поганий читачеві має сказати не сам письменник, а вчинки персонажа. Для цього автор ставить йому завдання, які той має вирішувати, і таким чином себе проявляти. «Ось як на практиці це роблять. Уявімо, що є точка А і точка Б. З точки А виїжджає Стефан. Йому 55-57 років, він пластичний хірург, зазвичай відвідує солярій двічі на тиждень. Яка в нього машина?», – питання до залу.
«Червона, з відкидним дахом», – науявляли лучани. «Ок, ідемо далі. А скільки в нього коханок?», - запитує Михед. Зал відповів, що три. «Добре, нехай буде три: одна постійна, одна колишня, а третя – майбутня. В той же час з точки Б виїжджає Ізабелла. Їй 71-73, вона латиноамериканка, ще й бабуся великого сімейства, має звичку говорити сама з собою і з предметами, до яких має справу. Свій коричневий старий мінівен лагідно називає «Жужик». І ось їдуть Стефан та Ізабелла і зустрічаються в точці В – на місці сталася аварія – перевернувся автобус із дітьми і палає – от-от може вибухнути. І ось тут ми не знаємо, як поведуть себе герої. З одного боку, Стефан боїться, що, витягаючи постраждалих, може пошкодити свої руки, якими заробляє на життя, або ж травмувати власне тіло, за яким він так доглядає. Ізабелла ж враз думає про поліцію – якщо та приїде, вона почне розпитувати, хто вона така, що тут робить і так далі. Виявиться, що жінка – нелегальний мігрант. Цей вибір – це вибір першого рівня: рятувати дітей чи не рятувати? Якщо персонаж приймає рішення таки допомагати постраждалим, автор може поставити перед ним наступне завдання. Наприклад, обумовити, що один герой матиме час врятувати лише одну дитину, і тут знову доведеться обирати, кого саме. Саме в таких ситуація і проявляється характер персонажа, – підсумовує Михед.
13) Наступним важливим завданням хорошого письменника є перенести читача у світ снів і мрій – максимально деталізувати світ, у якому живуть герої книги. Тут можна зіграти на запахах, кольорах, асоціаціях.
14) Намагайтеся зробити свого героя харизматичним – викликати у читача до нього симпатію, навіть якщо цей персонаж – негативний.
15) Людям цікаво читати про спеціалістів. Так, Шерлок Холмс був спеціалістом, героїня Ліза з роману «Дівчина з татуюванням дракона» Стіґа Ларссона. Тому персонажі – лише умільці та диваки.
16) Співпереживання – ще один обов’язковий пункт. Читач має відчувати, що цілі, за які бореться сам персонаж, співмірні з цілями, за які б він теж боровся.
17) Ще одна зі складових успіху книги – це сильний початок. Немає часу на «розгойдування».
18) Вводьте у текст іронію і неочікувані звиви. Без них книгу ніхто не читатиме, а якщо і візьме до рук – максимум з поваги до автора як сина, брата чи друга.
«І насамкінець, будьте послідовними у всьому, що ви не робили б. Взялися за роман – пишіть щонайменше по три сторінки в день», – сказав гість.
Зазначимо, що захід організувало мистецьке об'єднання «стендаЛь» за підтримки ГО «Самопоміч».
