«Видавництво Анетти Антоненко» на Книжковому Арсеналі
17-2 травня 2017
100 грн.
Доступні формати: mobi, fb2, epub, pdf
50 грн.
Це спроба презентувати драматургічний доробок одного з найвидатніших і найбільш перекладених у світі польських письменників, об’єднати під однією обкладинкою усе найвартісніше, створене Тадеушем Ружевичем між його дебютною, канонічною для світового театру «Картотекою» кінця 50-х рр. минулого століття, та її переконструйованою, переосмисленою «розсипаною» версією 90-х.
Жодна з п’яти
п’єс і нині не втратила актуальності — кожна й надалі розсипає перед
читачем і глядачем калейдоскопічні візерунки образів і сенсів.
Канонічна
«Картотека» ― це блукання снами чи підсвідомістю людини,
травмованої війною. «Герой» лежить у ліжку, навколо якого розгортається історія
― водночас камерна і глобальна…
«Свідки, Або наша маленька
стабілізація» ― «драма конформізму», історії про
людей, які воліють бути свідками життя, ставлячи над усе свою крихку
стабільність, не визираючи з вікон, не обертаючись, навіть коли поряд конає
поранена людина…
«Стара жінка висиджує» ― «драма ентропії», яка коливається між фарсом і
античною трагедією. Дію акцентовано на
найпохмуріших метафорах цивілізації: тотальній війні, сміттярці й поліційному
кордоні. Навдивовижу стабільний світ відходів людської життєдіяльності й старих
богинь, яким уже ніхто не хоче поклонятися…
«Непорочний шлюб» ― «драма тіла», найчастіше інсценізована й
водночас найменш прочитана п’єса, за яку Ружевича звинувачували в сексуальній
розгнузданості. Доба сецесії, що її французи називали прекрасною. Калейдоскоп
перверзій: Бик-Батько, Дідусь-фетишист,
фригідна Мати, непорочний Беньямін ― й
на цьому тлі бунт двох дівчаток-підлітків. Або й ширше ― за висловом критикині
Марти Півінської, «…бунт дітей, жінок і
митців на тлі оскотинювання»...
Й,
урешті, «Розсипана картотека» переконструйована майже через сорок версія
першої «Картотеки»: реалії 90-х, панки й
скіни, секс-послуги, торгівля наркотиками й людськими органами ― у супроводі базарного гамору й безглуздих
парламентських дебатів. Усе начебто змінилося ― й нічого не змінилося. Ніхто нікого не чує,
ніхто ні з ким не в змозі порозумітись, усе більше белькотливих реплік і дедалі
більше мовчання…
Абсурд Ружевича породжений
безглуздям повсякденності, тому його тексти лише нарощують з часом об’єм
сенсів. Театр Ружевича ― це «відкрита
драма», своєрідна партитура для нескінченного імпровізування. Його п’єси не
менш цікаві у прочитанні, ніж у сценічний інтерпретації.
Рефлексії на перформативне читання п’єси Тадеуша Ружевича «Свідки» (9.06.2021) у театрі ім. Лесі. Режисерка – Світлана Іллюк, перекладачка – Лариса Андрієвська.
ZBRUC, Олексій Паляничка, 25.06.2021
Між двома картотеками. Вибрані драми. Т. Ружевич. К.: Видавництво Анетти Антоненко. 2017, с. 244.
Книжкова шафа, Андрій Даньків, 07.08.2017