Перекладач: «Сергій РИБАЛКІН»

Сергій РИБАЛКІН

перекладач, дослідник арабської літератури. Лауреат премії імені Романа Гамади (2018 р.) за український переклад вибраних казок «Тисяча й однієї ночі».

У 2016 р. захистив кандидатську дисертацію «Поезія Магрибу ХХ ст.: національна ідентичність, художня специфіка». Перекладацьку діяльність поєднує з викладанням, вивчає зі студентами-сходознавцями твори арабських письменників у рамках курсів «Історія арабської літератури», «Постперекладацьке редагування художнього тексту» та ін. Сфера інтересів перекладача охоплює широкий пласт арабської літератури: міфологію, фольклор, народну творчість, поезію та прозу. Ранні дослідження С. Рибалкіна присвячені популярному персонажу на ім’я Джоха, відомому також як Ходжа Насреддін. Захопленість близькосхідним фольклором вилилася у перший український переклад з мови оригіналу раніше не опублікованих арабських казок про Аладдіна, Алі Бабу та Синдбада-мореплавця, виданий у 2014 р. у Тернополі.

Разом із фольклором та мандрівними сюжетами Сергій Рибалкін зі студентських років цікавився перекладом та дослідженням арабської поезії сучасного періоду, присвятив магістерську роботу творчому спадку єгипетського письменника Хасана Тауфіка, де проаналізував вірші поета у світлі теорії інтертекстуальності. Після відвідин Алжиру у 2013 р. захопився арабомовною поезією Північної Африки, що окреслило подальшу сферу літературних інтересів. У 2018 р. Сергій Рибалкін видав монографію з перекладом й аналізом арабської поезії Алжиру, Тунісу та Марокко у колоніальну добу та після здобуття незалежності.

Проблема ідентичності – національної, духовної, культурної – важлива складова постколоніального дискурсу як для арабського Сходу, так і для незалежної України. Війна – трагедія, що неодмінно порушує болючі, важливі для суспільства й окремої людини питання. Зокрема, як пояснити природу війни допитливому малюкові, неупереджено і переконливо – але так, щоб не завдати непоправного вдару психіці дитини? Рішення у формі казки запропонували Романа Романишин та Андрій Лесів у книзі «Війна, що змінила Рондо». Арабський переклад С. Рибалкіна, виконаний за підтримки Департаменту культури і туризму Центру арабської мови (Абу Дабі, ОАЕ), вийшов друком у 2020 р.

Коли ж війна стає жахливою повсякденністю, її нелюдське обличчя приховати дедалі важче – зростають нові покоління, чия свідомість формується у критичних умовах. У 2021 р. з’явилося одразу два переклади Сергія Рибалкіна, провідним мотивом яких є життя та смерть людини як аксіологічна цінність, а також пошук власної – особистої та колективної ідентичності. Під егідою Посольства України у Королівстві Саудівська Аравія та у співпраці з Літературним клубом Саудівської Аравії у 2021 р., світ побачила Антологія перекладів української прози кінця ХІХ – початку ХХ ст., де С. Рибалкін запропонував арабському читачеві переклад твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Криваві події вітчизняної історії, свідками яких були українці у першій половині ХХ ст., на жаль, повторюються й у наші дні. Багато складних, гострих тем – спільні та добре зрозумілі для українців і арабів. Так, за підтримки Міжнародної книжкової ярмарки в Шарджі (ОАЕ), київське видавництво Ніка-Центр того ж 2021 р. опублікувало переклад Сергія Рибалкіна «19 жінок. Сирійська сповідь» – твір письменниці Самар Язбек, що у формі документальних свідчень учасниць розповідає про те, як громадянська війна у Сирії розколола суспільство, і як, навіть у найтрагічніших умовах, люди знаходять сили для підтримки одне одного, для розвитку освіти, культури, свободи слова – ось уже більше ніж десять років поспіль перебуваючи на межі виживання.

Література – важливий інструмент для зображення й моделювання реальності, художній текст – спосіб передати мрії, думки та почуття, важливі для письменника та його аудиторії. Слугуючи цілям культури та просвіти, література надихає, підтримує читача, зацікавлює його, формує коло інтересів. Художній переклад дозволяє збагачувати власну культуру новими складовими, дбайливо вибраними серед скарбів іншомовної цивілізації. Арабській світ здавна притягував українського читача своєю екзотичністю, естетикою непізнаного – звідси й інтерес до мандрівних сюжетів «Тисяча й однієї ночі». Проте сучасна арабська культура здатна запропонувати не менше захоплюючих тем. Яскравою ілюстраціє тут виступає роман Ахмада аль-Кармалаві «Літні дощі», що отримав почесну Книжкову премію імені шейха Заїда у 2018 р.

Оповідач знайомить нас з історією таємничого суфійського ордену, чиї адепти дотепер практикують містичні ритуали та майстерно грають на уді. Автор роману – архітектор за освітою та музикант за покликом душі – працює за фахом, тому добре знається на предметі своєї оповіді, занурює читача у тісні каїрські вулички, і, разом з тим, – все глибше в історію, аж у часи монгольської навали, коли майбутній суфійський шейх аль-Мосулі почав гуртувати навколо себе перших учнів. «Літні дощі» – роман про діалог минулого з майбутнім, про перехрестя культур Заходу та Сходу. Що станеться, коли мусульманські традиції багатовікової давнини почати реформувати, і замість доброго дерев’яного інструменту, зробленого руками старенького майстра – запропонувати електронний міді-контролер, котрий імітує звучання струн уду? Як, отримавши музичну освіту, єгипетська молодь може знайти себе у світі мистецтва? Чи варто робити з суфійського ордену міжнародний культурний центр техно, джазу та поп музики? На ці та інші питання український читач знайде відповідь, ознайомившись із перекладом Сергія Рибалкіна, опублікованим видавництвом Анетти Антоненко.

Переклади