ЗМІ

Стефано Бенні. Беатрічі. Сучасний погляд. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024

 

 

Назва «Беатрічі» є алюзією на даму серця автора «Божественної комедії» Данте Аліґ’єрі, яку звали Беатріче Портінарі і яка була для нього символом чистоти, тілесної й душевної. Однак кохана Данте жила в ХІІІ столітті, і звідтоді стандарти вроди та жіночої ролі в суспільстві кардинально змінилися. Чи сподобалась би сучасна Беатріче великому італійському поетові? «Опускаю голову, а потім піднімаю лише на мить, ніби бачу... видіння, рай, інші світи, Богородицю, а сама нишком скошую око, - сповідується головна героїня. - І дивлюся на парубків. І бачу Баттістоне -- того, що грає в кальчо, авжеж, у наш флорентійський футбол. Зараз це заборонена гра, але через триста років про нього знатимуть усі. Баттістоне, метр дев'яносто, отакенні плечі, отакі очі! У бузково-сірій котарді. А ще, знаєте, зараз у моді оті вузькі штани, що... все обтягують, і видно... певні розміри... звісно, можна щось і підкласти всередину, шкарпетку або пляшку із сидром... авжеж, із сидром, це наша середньовічна кока-кола... але в Баттістоне все своє, я це знаю напевне, від однієї моєї подруги». Таким чином, у своїй п’єсі автор протиставляє сучасних «беатріч» коханій Данте, щоб продемонструвати деградацію моральних цінностей нинішнього суспільства. За своєю структурою п’єса «Беатрічі» являє собою збірку вісьмох монологів, які перемежовуються віршами, так чи інакше пов’язаними з монологами або такими, що взагалі не мають до них ніякого стосунку. Всі монологи належать жінкам, зовсім різним за своїм соціальним статусом, віком і вдачею: осатаніла черниця, виснажена тривогою за рідних жінка, кар’єристка на вершині свого професійного злету, жорстока дівчинка-підліток, стара самотня жінка в будинку для літніх осіб, жінка-вовкулака. Нестримний потік монологів складається з дотепних висловлювань, любовних прагнень, неприхованої пихи, сексуальних мрій, несподіваних зізнань, інтимних секретів, безжальних суджень. «Подамся до Санта-Кроче, де нишком тренуються, - продовжує наша героїня, - піду до Баттістоне і скажу йому: «Привіт, красунчику, я - Беатріче, та, що оспівана Данте; між нами, відомими дівчатами, та вами, футболістами, завжди є feeling». І він, гарний, але трохи необтесаний, запитає в мене: «А що воно в біса таке, отой feeling?» А я qому скажу: «Ходи, ходи сюди, красеню, ходімо під міст на Арно, і я тобі поясню».

UAmodna, Ігор Бондар-Терещенко, 30.06.2025